Ця сторінка вичитана
Бреду обніжками й житами.
Кругом волошки, дикий мак,
а гони в бік — біжить ланами,
переливаються байрак.
Не диха вітер. Сонце — в плечі.
По межах, де збуяв пирій,
стрибають коники, й щебече
десь жайворонок угорі.
І в сяйві все палає й мліє,
а в далині, де небосхил
з землею злився, бовваніють
горби смарагдових могил.
1920
