ляки несподѣвано и силомо̂ць напали на ваше во̂йско, то що бъ во̂нъ заразъ же своимъ шпаркимъ во̂йскомъ вамъ на по̂дмогу ставъ и допомо̂гъ скро̂зь, де въ тому потреба буде. Мы се єму суворо звелѣли. А поки вы зо всѣмъ во̂йскомъ вашимъ будете вѣрными и щиро прихильными до щасливои Порты нашои, то майте зсылки съ ханомъ безпечно, и будьте певни̂. Вже высока Порта вповнѣ приймає васъ по̂дъ свою протекцію, а вы будьте въ сему певни̂ и намъ черезъ своихъ посло̂въ подро̂бно оповѣщайте про все, що дѣється въ вашо̂й краинѣ. Теперь же, въ ознаку нашои ласки во̂дъ великого монархи, цѣсаря, володаря всего свѣта, при сему нашому ясному листу посылаємо вамъ штуку злотоглаву и жупанъ, що бъ вы одягли єго на себе съ певностю, що вы теперь стали нашимъ вѣрнымъ данникомъ. А що вы найяснѣйшу порту прохали, що маєте данину давати, якъ инши̂ христіяньски̂ данники дають, то мы, зъ ласки до васъ, цѣнуючи ваши̂ чесноты, тымъ вдоволени̂. А до того, що бъ вы своихъ посло̂въ, людей поважныхъ на резиденцію до насъ прислали, на запевненє дружбы нашои посылаємо вамъ сей листъ. Дано въ початку мѣсяця Ребі улъ Евеса 1061 (въ студнѣ 1650).“
Грамоту сю доручено Хмельницкому саме тодѣ, коли во̂нъ, сподѣваючись новои во̂йны съ Поляками, боявся, що бъ Польща не схилила до себе Крымского хана Исламъ-Гирея, данника Порты, колишнёго спо̂льника козако̂въ, котрый теперь здавався Богданови непевнымъ. Хмельницкій сподѣвався, що Туреччина звелить теперь ханови воювати за козако̂въ, бо козаки стали по̂длеглыми султанови, котрому повиненъ бувъ коритися и Крымскій володарь. Въ лютому слѣдуючого 1651 року почалися знову перши̂ ворожи̂ дѣѣ мѣжь козаками и Поляками. Зъ Очакова татарскій ватажокъ (отаманъ) Велі-ага писавъ до Хмельницкого, що незабаромъ прибудуть въ Очако̂въ спомагаючи̂ татарски̂ силы, и згадуючи, якъ во̂нъ, разомъ зъ Хмельницкимъ, воювавъ по̂дъ Збаражемъ въ 1649 роцѣ, прохавъ гетьмана промовити за него добре слово ханови, запобѣгаючи ласки у нового Крымского володаря, але турецкій отаманъ въ Очаковѣ Арамаданъ-бегъ писавъ до Хмельницкого, що сей самый Велі-ага розсылавъ листы до Татаръ, наче бъ то зъ вѣдома хана, що бъ Татаре не квапилися помагати козакамъ. Черезъ се орда забарилася, и Хмельницкій марне дорѣ-
