ваш садок, аж тут з за корча ох! ґвалт, ратуйте! — аж тут з за корча як виповзла гадина — ой! ой! умру з страху! ґвалту ратуйте! — ой! ой! виповзла гадина така, завбільшки як та кобаса, що на полици, ох! ох! — та як засичіла до мене, ох! Христе ратуй мене грішного! — як засичіла вам, то так як той гусак, що в печи; але я як не вхоплю камінюку, таку, як той збанок з пивом під ковбицею, та як шпурну в нього, а вона тільки сплащила ся, як та паланиця, що під подушкою, ой! ой! ратуйте!
Тут Іван протягнув ся ще дужче на лаві та став знов стогнати та йойкати.
Заскочений так несподівано Валько стояв хвильку як фізик, скоро однак опамятав ся та сказав до жінки.
— Ну, зоно, давай єсьць, бо кум всицько ведзом.
Валькова кинула ся до похованих шпециялів та почала їх поспішно на стіл ставити, а Валько потягнув Івана до стола. Валькова зачала його принукувати а Валько також припрошував його по мазурськи: Зрийцє кумє, зрийцє! — Та Іван, як звичайно наш сваток, покушавши трошка, почав видяковувати ся; Валькова хтїла його дальше принукувати, однак Валько видно не розуміючи ся на того рода полїтицї, крикнув резолютно до жінки:
