богата — коли в чім недогода, так вибачте — прошу красненько живіть ся.”
Та для кума Валька не треба було принуки, бо не встиг ще Іван промовити пять разів “живіть ся, будьте ласкаві,” як півведрова миска борщу зі схабом зчезла з перед кума “яко ізчезаєт дим.” Та сама доля постигла миску молочної каші, макітру пирогів з сметаною та здорову миску локшин. Після того кум видячи, що господиня вже більше нїчого на стіл не ставить; взяв ся до празничого книша плашуючи його байду за байдою та перепиваючи пивом. Бідний Іванище вже не принукував анї не просив а тільки дивив ся тай очам своїм не вірив, як чоловік годен в себе стільки всадити. Вкінци нагадавши собі, що кум майже все спакував, шепнув жінцї на ухо, щоб зварила сьвіжих пирогів, бо не буде навіть чим других гостей приймити.
Іваниха запорала ся коло печі тай незабаром сьвіжі пиріжки задимили ся в макітрі. Як раз на се надійшло решта гостей, господарі посадили їх за стіл та почало ся знов припрошуванє і принукуванє. Та хто з вас не бачив нашого сватка в гостинї. Він у себе дома їсть нераз миску борщу, горщисько бараболь та цїлий бохонець хлїба, а ще не чує ся ситий; (взагалї наш сваток каже, що тільки два рази в рік наїсть ся до сита: на Різдво та на Великдень) а в го-
