Сторінка:Куліш Олелькович Панько. Дзьвін. Староруські думи й сьпіви (1893).pdf/67

 

XXXI.

 

ДО РІДНОГО НАРОДУ

 

подаючи ёму переклад Шекспірових творів^[1].

 

Народе бес путя, беш чести и поваги,
Бес правди в письменах, завітах предків диких,
Ти, що постав еси з безумноі одваги
Гірких пъяниць, сіпак і розбишак великих!

 

---

 

Единий в тѐбе скарб — прапращурівське слово…

Закляв ёго Боян від кражи чужоядзтва.
Одно воно твого житьтя міцна основа,
Певніща над усі потуги и багацтва.

 

---

 

Се голос праведний до тебе з домовини,

Промова душ сьвятих, що марно погибали
В страшенних злигодьнях двоістоі Руіни....
Останьню козаки твоім триумфом звали.

 

---

 

О варваре сьліпий! покинь триумфовати,

Потупся, шчервоній од сорома тяжкого;
Бо мають всі твоі сусіде що̀ назвати
Своім, а ти своім не назовеш нічого.

 

---

 

1. Передруковано поправніще с «Хуторноі Поэзіи».