Сторінка:Куліш Олелькович Панько. Дзьвін. Староруські думи й сьпіви (1893).pdf/42

Цю сторінку схвалено

XVII.

ДО СТАРОІ БАБИ^[1].

Истинно всуе бысть трость лживая книжникомъ.

Іереміи VIII, 8.

Старенька бабо! ти міз нами, дітьми,
Премудрою здавалась, як Мінерва.

Не тим еси заважила в нас много,

Що прожила на світі літ чимало,

А тим, що из беззубими водившись,

Старовини, мов репъяхів, набралась.

Непережоване ловила ти обіруч,

И нам, малим, у запічок носила;

А ми, темнота, сьвіту не видавши,

Няли тобі, як Соломону, віри.

^**^*

Прийшла черга и нам про давні давна

Новим печурникам оповідати.