Крицеві кораблі руди приносять ладунки, видерті
з землі крицею, підняті й навантажені крицевими
руками, оспівані на їхньому шляху
дзвінкими одзвінками.
Ті, що везуть, ті, що доручають, є з криці також;
вони риють і стискають і волочать; вони
переносять свої автоматичні суглоби з
роботи на роботу; вони є крицетворна криця.
Вогонь і порох і повітря змагаються в печах;
потік чавуна приборкано, бруски звиваються;
жужелицю розкидано.
Кораблі на морі, хмарочоси на суші; криця, що ниряє в морі,
криця, що дряпається в небі.
|
|
ти, Степане, що чвалаєш хідниками в пітьмі
з вечірньою газетою ради жінки й ради дітей,
ти, Степане, з головою, запомороченою тим,
де ми всі скінчимо —
|
|
руки в попалені рукава: ми йдемо вулицею
разом; нам все одно; ти, Степане, й решта
нас — ми скінчимо на тих самих зорях; ми
всі носитимемо шапку в пеклі разом, у пеклі,
чи в небі.
Димні ночі нині, Степане.
