Ця сторінка вичитана
О, гукай, Спасіння![1] Солодко було очам
Бачить царів та князів, звільнених нині Ягням.
Банджо бреніли, а бубни у всю міць
Брязь-брязь — брязчали у руках цариць.
(Святобожний спів без інструментів)
А коли на молитву спинився під тумбою Бут, то вгорі
Він господа свого побачив крізь силу отих прапорів.
Христос прийшов так ґречно у мантії та в короні
До Бута-салдата, як натовп схилився — у землю скроні.
Він бачив царя-Ісуса. Був віч-на-віч із ним.
І клякнув він із плачем у тім місці святім.
Чи ти вмитий у крові Ягняти?