пусткою. Дощ пооббивав стіни, і жовта глина всюди покололась та пообсипалась. Лише вгорі, під стріхою, заховалась від дощу смуга білої стіни. По одній половині хати не було в вікнах рам, і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами. Двір заріс споришем та зеленів, неначе лука по весні. Семен виніс з хати сокиру й заходився коло повітки, мимрячи собі щось під ніс.
Увечері того ж таки дня Семен прийшов до Мотрі. Він застав у хаті Софію, перву сестру Мотрину, ще нестару, балакучу жінку. Баби про щось радились. Семен вийняв спід поли око горілки й поставив на столі. Зняли розмову про посуху, про господарство. Нема дощу та й нема… Ярина показує погано, на озимину мала надія. Бабам притьмом треба дощу на бараболю, на огірки. Вчора набігла хмарка, мов чумацьке ряденце, та лише покропила суху землю… Розмова йшла мляво. Мотря щезла з хати й за часинку привела з собою Гната. Затопили в печі, приставили окріп на тісто та горщечок з покладками. Мотря та Софія місили тісто, порались коло печі. Двері рипнули; в хату вступила Явдоха, Настина мати. Семен скоса глянув на неї. «Оця богомільниця з другого кутка носом почула оказію» — подумав він. В невеличкій хаті стало мирно, аж тісно. Бесіда пішла жвавіше. Всі вже знали, що Семен просить Мотрю сидіти на віру. Всі радили Мотрі йти до Семена. Він чоловік добрий, путящий, має своє поле, свою хату. Мотря згоджувалась, але не виказувала цього ясно, хоч їй самій хотілось позбутися самоти та знов стати такою хазяйкою, якою була вона колись.
Вечеря поспіла, Мотря насипала галушок у миску і поставила на столі коло тарілочок з покладками та кришеним салом. Гаряча пара від галушок знялась над мискою, стіл неначе повеселішав. Гості любенько поглядали на здорову зелену пляшку з горілкою.
— Прошу, частуйтесь! Сестро, кумо! Семене, Гнате! Сідайте, прошу вас, та пожийте, — припрошувала Мотря.
Семен налив чарку й обернувся до Мотрі.
— Дай же нам, Боже, дожити віку вкупі, любо, у згоді… Дай, Боже, почати це діло у добру годину, а ще в кращу скінчити, щоб і нам добре жилося, і хазяйствечко
