Чиж можете собі уявити, щоби така мати приняла в дім сина, або сестра брата, або жінка мужа, який корупцією осквернивби імя своє в таку тяжку хвилю держави? Ні, це неможливе! І не дивниця, що поки так було в римськім народі, доти він не боявся жадних ворогів.
Подібну своєю силою картину жертволюбивости й посвяти для рідного краю намалював нам словами наш Тарас, якого наша інтеліґенція знає на загал дуже мало, мимо що року на той самий лад розбовтуваних промов і деклямацій. З наведеного нище виривку побачите краще ніж з неодного тому історії, як могла повстати наша друга (козацька) державність і вдержатися доволі довго серед надзвичайно важких обставин. Проникливий дух Тараса показує нам в ретроспекції той державно-творчий тип, без якого навіть великий ґеній Богдана Хмельницького очевидно не мігби був сотворити і вдержати держави. Ось це Шевчевківське противенство корупції, яким повстає й обороняється кожда держава:
„Во імя Господа Христа
І Матері Його святої
Ляхи прийшли на нас війною;
Святії, божії міста
Ксьондзи скажені осквернили;
Земля козача зайнялась,
І кровю, сину, полилась,
І за могилами могили,
