дою зробити се як найскорше. Отже він забрав гуску, щоб вона справдила своє призначення на сьому світі, а мені лишив капелюх того незнайомого, що згубив свою святошну печеню.
— А він не оголосив в часописах про свою згубу?
— Ні.
— Якже ти знайдешь підстави для ствердження його особи?
— Шляхом дедукції, витягаючи поступово висновки.
— З сього капелюха?
— Очевидно!
— Ні, ти жартуєш. Які висновки можна витягнути з кавалку старого брудного фільцу?
— Ось маєш побільшуюче шкло. Ти ж знаєш, як я берусь до справи. Подивись сам, які висновки можна витягнути з сього капелюха про його власника?
Я взяв капелюх і почав обертати його в руках, не знаючи властиво з чого зачати. Капелюх був самий звичайний, чорний, твердий, що вже давно стратив сальоновий фасон.
Підшивка була з червоного шовку, але також давно стратила свій первісний кольор. Назвиска фабриканта і фабричної марки вже не можливо було роздивитися, але натомісць, як то вже казав Хольмс, виразно було видко букви Г. Б., написані атраментом. З боку була дірка для ґумки, але сама ґумка вже давно не істнувала. Зрештою капелюх був цілий брудний, покритий порохом і поплямлений в багатьох місцях.
