Сторінка:Кобзарь (1876).djvu/128

Ця сторінка вичитана
— 96 —
Червоний бенкет.

Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
„Гине шляхта, гине!
Гине шляхта! погуляєм
Та хмару нагрієм!“
Занялася Смілянщина,
Хмара червоніє;
А найперша Медведівка
Хмари нагріває.14)
Горить Сміла, Смілянщина
Кровію підпливає.
Горить Корсунь, горить Канів,
Чигирин, Черкаси;
Чорним шляхом 12 запалало,
І кров полилася
Аж у Волинь. По Поліссі
Гонта бенкетує,
А Залізняк в Смілянщині
Дамаску гартує[1]
У Черкасах, де й Ярема
Пробує свячений.
„От-так, от-так! добре, діти!
Мордуйте скажених!
Добре, хлопці!“ на базарі
Залізняк гукає.
Кругом пекло; гайдамаки
По пеклу гуляють.
А Ярема — страшно глянуть —
По три, по чотирі
Так і кладе. „Добре, сину,

Матері їх хиря!

  1. На властнім екземплярі Шевчевка (вид. Семир.) додано ёго рукою: »до шаху.« Ред.