хиря

хиря

Хи́ря, рі, ж. Болѣзнь. Употребл. лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. Таки́й, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. Шевч. 229. Годи́ти, як хи́рі. Сильно угождать. Як тій болячці, як тій хирі громадою годили тому борцеві. Шевч. 569. На хи́рю. На бѣду. А кайзак нахирю та на тяжке лихо любенько та тихо і вкрав ту сокиру. Шевч. 436. Ма́тері їх хи́ря! Ругательство. Шевч. 168.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924