|
55)Із тяжкої турецької неволі! |
Ф. Колесса, II, с. 11.
1.Ге́й, що на Чо́рному мо́рі
Та на тому бі́лому ка́мені,
А в потре́бі ца́рській,
В грома́ді коза́цькій,
5)Та́м бога́то ві́йська понаже́но,
2.Та́м бога́то ві́йська пона́жено,
По три́, по два́ у ку́пу поско́вано,
По два́ канда́ли на ру́ки, на но́ги покла́джено,
А сиро́ю сири́цею
10) Назад ру́ки пов'яза́ли.
3.Як ста́ли бі́дні нево́льники
Ой, на колі́на й упада́ти,
Та ру́ки в го́ру підійма́ти,
Кайдана́ми забряжча́ли,
15) А Го́спода милосе́рного проха́ли, благали:
«Пода́й то нам, Го́споди,
А з не́ба дро́бен до́щик,
А з ни́зу буйний ві́тер!»
4.Ге́й, чи не ста́ла-б то
20)На Чо́рному мо́рі
А би́страя хви́ля,
Чи́ не повирива́ла-б то якорі́в
З туре́цької, бусурме́нської,
А з тя́жкої нево́лі».
25) 5.Ге́й, то па́ша туре́цький, бусурме́нський,
Са́м по чердаку́ прохожда́є,
На слу́г свойих, Ту́рків-янича̀рів,
Ге́й, і зо́ зла гука́є:
«Ой кажу́ я вам, Ту́рки-янича̀ри,
30)Ви все́ до́бре то дба́йте,
По три́ пучки терно́вих,
Черво́ної та́волги набіра́йте,
А в ру́ку забіра́йте.
Од ря́ду до ря́ду захожда́йте,
35)По три́чі бі́дних нево́льників
А в одно́ мі́сто затина́йте!»
6.Ге́й, то Ту́рки-янича̀ри
Усе до́бре то дба́ли
Ге́й, усе́ зачува́ли:
40) По три́ пучки терни́ки
Та черво́ної та́волги
У ру́ку набіра́ли,
А з ря́ду до ря́ду захожда́ли,
По три́чі бі́дних нево́льників
45)А в одно́ мі́сто затина́ли,
7.А кро̀в безневи́нно пролива́ли.
Як ста́ли бі́дні нево́льники
На собі кро́в христія́нсьву забача́ти,
То ста́ли про ві́ру христія́нську каза́ти,
А зе́млю туре́цьку,
Ві́ру бусурме́нську
Кля́сти проклинати.
«Ей, ти зе́мле туре́цька,
Ти ві́ро бусурме́нська!
Ти єсть уси́м напо́внена:
І сре́бром і зла́том
І дороги́ми напи́тками, —
Ті́лки бі́дним тобі нево́льникам
На світі…
Ге́й, то ті́лки бі́дні нево́льники
В тобі пробува́ють,
Що пра́зника Різдва́
І того́ святого Вели́кодня то й не зна́ють.
А все́ в нево́лі,
А все́ в туре́цькій
Усе́ в бусурме́нській,
Ой, то все́ пробува́ють
А зе́млю туре́цьку,
Ві́ру бусурме́нську,
Клену́ть-проклина́ють:
«Ой, ти зе́мле туре́цька
Ти ві́ро бусурме́нська,
Ти́ розлу́ко христія́нська!
Бо вже́ ти на́с не одно́го розлучи́ла:
А му́жа з жено́ю.
Бра́та з сестро́ю,
Мали́х діте́й з отце́м і з ненько̀ю.
Ой, то ви́зволь нас, Го́споди,
Та ви́зволь, Го́споди.
Із тя́жкої нево́лі
На ти́хі во́ди,
На я́сні зо́рі,
На кра́й весе́лий,
Мі́ждо ми́р хреще́ний!»
Даруй, Бо́же, ми́лости ва́шій,
І всі́м мостям на́шим запор̀озьким
І всі́м слу́хающим го́ловам,
Поши́й їм Бо́же
На мно́гая лі́та!
На мно́гая лі́та,
Аж до конця ві̀ка!
Ф. Колесса, І, с. 165.
