Сторінка:Йоганн Вольфґанґ Ґете. Страждання молодого Вертера. 1912.pdf/99

Цю сторінку схвалено

Як сильно бажавби я, щоб про останнї, дивні днї нашого приятеля, знайшлось на стільки власноручних його свідоцтв, аби я не мав потреби перебивати своїм оповіданєм тяглість його полишених листів.

Я рішив зібрати докладні відомости з уст тих осіб, що могли бути добре освідомлені про сю історію; вона зовсїм проста, і всї оповіданя про неї годять ся з собою аж до найменчих подробиць; тільки про спосіб думаня дїєвих осіб показались ріжні гадки і осуди відмінні.

І нам не лишаєть ся нїчого иньшого, як лиш переповісти совістно те, про що удалось з великим трудом довідатись, долучивши полишені посмертні листи і не легковажучи й найменчого найденого клаптика; тим більше що дуже трудно відкрити властиві правдиві пружини хочби й якогось одного вчинку, коли мова йде про не щоденних людий.

Невдоволеннє і знеохоченнє мали в серцю Вертера все глибокі корінї, які сплелись сильно з собою і поволи виповнили цїлу його істоту. Гармонїя його духа пропала зовсїм, внутрішня горячка, що переняла всї сили його природи, спричинила як найгірші наслїдки і полишила йому в