Чого ви шию самохіть
Все пхаєте міні у сіть?
Чи на тото вас ваші власти
Попом поставили оттут,
Щоб ви напротив мене люд
Підбурювали і навчали,
Як панську власність хитро красти?“
Піп аж до долу похилив ся
І весь тремтів, перехрестив ся
Та пану в очи все дивив ся:
„Се ясне-пану набрехали“,
Сказав несміло.
„Набрехали?
Хто, що, по що? Чи се брехня,
Що ви приватно і з амбони
Хлопам розводите андрони
І всюди клеплете що дня,
Щоб кинули горілку пити?“
„Се правда.“
„Ну, а як хлопня
Послухає сих слів, то що
Міні з горальнею робити?“
„Се не моя річ.“
„Отож то!
Не ваша річ! А підтинати
Мій дохід, хлопа бунтувати,
То ваша річ?“
„Дарують пан, —
Я роблю не по сво́йій волі!
Те роблю, що духовний стан
Міні велить. В те, що на полі
В коморі, хаті і стодолі
Хлоп робить — не мішаюсь я,
Та дбать о душі йіх, вести
В житю йіх шляхом чесноти, —
Се, прошу пана, річ моя!“
„Е, тере-фере, моцюмпанє,
Усе те є пусте ґада́нє,
А я кажу́ вам раз на все:
Най про тверезість ту пустую
