До „Що то було“ підполковника Мусія Ященка в 2-му збірникові „За Державність“.
Період боїв на фронті Бердичів–Житомир–Коростень, властиво поуз шляхи, що до цих міст зі сходу підходили, ще чекає на докладне висвітлення, бо справді робилося багато такого, про що можна лишень запитати слідом за підполковником Ященком: Що то було?
Тому то й беремо ми слово, щоби зясувати, що то за „Юнацький ешельон“ полковника Петрова та ще й ніби під моєю командою вештався між Коднею та Бердичевом, ухиляючись від бою та приняття будь-якого рішення.
Житомирська Спільна Юнацька Школа була зформована на підставі розпорядження Головної Шкільної Управи Військового Міністерства, виданого після повалення гетьманського уряду.
Її формування, що розпочато наприкінці грудня 1918 року, було ще в повному ходу, бо в березні 1919 р. до комплекту в 800 юнаків не вистарчало ще до 300. Навчання в школі, що поповнювалась майже виключно з молодику, який ніколи ще при війську не був, почалось із середини лютого 1919 року по групах, як прибувало юнацтво до школи, — отже до березня ще жаден юнак не стріляв із рушниці бойовим набоєм, дехто з новоприбулих ще й не знав рушниці, не кажучи вже про те, що гарматний відділ не знав гармати, а кіннотчики ще ні разу не сідали на посідланого коня (у школі відразу були всі три відділи), Само собою, що боєздатних гармат у школі не було.
- ↑ У своїх передмовах до 1-го і 2-го збірника „За Державність“ редакційна колеґія вже зазначала, що обєктивність у викладі тих чи інших спогадів із подій, свідком чи учасником яких був автор, — є може найголовніша умова цінности їх.
Але, крім браку обєктивности, спогадам може зашкодити і брак памяті з боку їхнього автора — брак такий природний протягом цих довгих років та злиднів на еміґрації.
Тому то так бажані й потрібні корективи до друкованих спогадів із боку тих, хто памятає краще чи пригадує якийсь момент, що за нього забув згадати автор мемуарів.
З цього збірника розпочинаємо друкувати такі корективи до вже надрукованих праць.
Гадаємо, що вносити, подавати такі корективи — теж цілком обєктивні — є обовязок кожного вояка нашої армії, хто має змогу це зробити.
Редакція.
