лос, і Дедко, як довго відносини его до Татар були дружнї. Через се однакож, що ми єго відносин до Татар не знаємо, анї коли вїн укладавсь з Казимиром, ми і не можемо зрозуміти становища Дедка. Як єго відносини до татар були дружні, то належалоб сподїватись, що умова єго з Казимиром, відбувшись слїдом за інтервенциєю татарскою, була для него користною, на стілько користнїйшою для него, нїж для Казимира, на скілько Дедко в сполученю з Татарами мав перевагу в силї. Коли однакож припустимо, що відносини Дедка до Татар попсовались, тодї Казимир був в перевазї і він міг лиш диктовати Дедкови точки умови. Думка Филевича, що Казимир був в прикрім положеню, коли укладав умови, що показались для него невигідними, булоб тодї і справедливо, як би припустити, що Дедко був в добрих відносинах з Татарами. Припущенє таке дуже відповідне, як би хто не хотїв вірити в наглу переміну відносин Дедка до Татар. Однакож, як би ми се припущенє приняли, то в такім разї стають не зрозумілими слова звістного нам вже добре листа польского з 29 червня 1341, де сказано що Дедко і бояре бажали собі умови з Казимиром (Capitaneus et gens predicta se dicti regis mandatis et beneplacitis coatpabant“[1]. Тенденцию тут знов припустити не можна з причин, які ми висказали висше при осуджуваню сего письма, а тим разом ще з того, що ся тенденция булаб надто очевидна. Дуже не зручно булоб власно представляти справу так, що сей Дедко, що доперва недавно полупивсь з Татарами, потім нагло забажав собі згоди з Казимиром, бо се виглядалоб на неправдоподібне. Се власне, завелика на позір тенденция провадить нас на гадку, що справа ся була правдиво представлена в листї Казимира до папи, а коли так, то належить справдї повірити словам листа папского, що Дедко і бояре бажали собі згоди з Казимиром, що найменче не були противні якійсь умові. Заходить тепер питанє, чим толковати собі сю готовість Дедка до умови? Відповідь на се може бути двоякого рода. Або умова ся була для Дедка користною, або становище єго було через усї відносини до Татар захитане. Ми мусимо тому розбирати сю умову без огляду на ситуацию, котрої не знаємо, противно, ми з сеї умови моглибисьмо зробити вивід що до становища Дедка і відносин его до Татар і Польщі.
Про сю умову маємо в двох жерелах звістку. В листї Дедка до купцїв торуньских невідомої дати (Филевич кладе єї на
- ↑ Theiner Mon. P. h. N 566, 434.
