Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/67

Ця сторінка вичитана

55

не привели до нїчого. Цар вправдї зовсїм не відказував ся від польської корони і, посилаючи дяка Кунакова в Польщу, поручив йому старати ся приєднати польських панів для сеї справи[1], однак не хотів вязати ся з Хмельницьким та стягати на себе війни з Польщею і через се оферту гетьмана лишив без відповіди. Ще 8 серпня писав Хмельницький в тім дїлї до хотмижського воєводи Семена Волховського, але й сим разом без успіху[2]. Все таки добив ся гетьман, що цар тепер зовсїм не думав слати свого війска на підмогу Польщі, до чого був обовязаним договором заключеним з Володиславом IV, та що між козаками та граничними московськими воєводами завязали ся дружнїйші відносини[3].

У Варшаві і в загалї на теренї виборчої боротьби зразу не звертали уваги на се, яке становиско займуть козаки в справі елєкції короля. Що йно з кінцем серпня виринула ся справа на дневний порядок. Першу звістку про се маємо в т. зв. Informatio pro G. Visconti з 21 серпня, письмі висланім з двірських кругів Івана Казимира, де сказано, що козаки і дисиденти не хочуть иньшого короля, як Івана Казимира[4]. Рівночасно доносить посол Адерсбах бранденбурґському елєкторови, що після загальної опінії старший королевич удержує зносини зі Запорожцями та навіть заключив з ними якусь умову[5]. Також і цїсарський посол Лїзоля вичисляє в своїм звітї з 29 серпня між сторонниками Івана Казимира й козаків[6].

Ті звістки, подані авторитетними жерелами, мусїли мати деяку реальну підставу. Вони кажуть здогадувати ся, що десь в серпнї Іван Казимир навязав зносини з козацьким гетьманом та показують, що з кінцем того місяця загально вважали козаків сторонниками його кандидатури. Ми знаємо, що під ту пору ся кандидатура мала дуже невеликі вигляди на успіх, та що Іван Казимир кинув ся тодї шукати опори серед заграничних держав, головно Бранденбурґії, Швеції та Франції і цїною ріжних уступок старав ся приєднати собі їхню поміч при виборі. Нїчо імовір-

  1. Наказъ гонцу дьяку Григорію Кунакову, Акты юж. и зап. Россіи III, дополненія Nr. 19.
  2. Памятки изд ком. для разб. древн. актовъ I—II, ст. 253—4,
  3. Волховський до Хмельницького Акты юж. и зап. Россіи III. 222—8; Костомаровъ ст. 179.
  4. Держ. архів у Відни, Polonica
  5. 22 серпня, Urk. u. Akt І, ст. 278—9.
  6. Акти ч. 26