47
гордити тим, що й його може стрітити, бо виборцї мають повну свободу голосованя[1].
Отсю відмовну відповідь писав королевич Карло 7-го падолиста, а вже 10-го зрік ся сам добровільно всяких заходів о корону. Що спонукало таку швидку переміну?
Заки відповімо на се питанє, мусимо розглянути ся докладно з закулїсових подїях тих днїв. Зараз по вимінї листів між обома братами-королевичами кинув ся Єронїм Радзєйовский, ломжинський староста, незвичайно проворний та зручний дипльомат, сторонник Івана Казимира, між начальників Карлового сторонництва та провадив з ними тайні наради. 9 падолиста відбула ся в домі підканцлера Лєщиньского нарада головнїйших сторонників Карла, в якій між иньшими брали участь холмський епископ, князь Вишневецький, подїльський воєвода Потоцкий, коронний маршалок Опалїньский, референдар Залєвский та Радзєйовский. По короткій розмові поїхали всї до Нєпоренту, тимчасової резиденції Івана Казимира і жертвували йому своє посередництво, обіцюючи намовити Карла до уступленя від кандидатури; коли би се їм невдало ся, обовязали ся відступити від нього. Просили королевича, щоби на другий день прикликав своїх приятелів з Варшави до помочи в переговорах — і відїхали до Яблоної, до резиденції Карла.
Все то дїяло ся без відома Осолїньского. Канцлєр, занепокоєний цими нарадами Карлових сторонників до спілки з Радзєйовським, казав одному з послів оголосити в посольськім колї, що в домі одного сенатора відбуває ся катилїнарний заговір, щоби насильно вибрати короля. Посли питали о імя сього сенатора й їм обіцяно виявити се на другий день. Притім сей посол закинув Радзєйовскому зраду, що як сторонник Івана Казимира брав участь в тім заговорі.
На другий день о 10-ій рано приїхав Радзєйовский з Нєпоренту та привіз звістку, що королевич Карло пристав на переговори в справі своєї резиґнації[2].
- ↑ Michałowski, Księga pam. Nr. 94 a, F. Kochowski Climact. І, ст. 71—2.
- ↑ Перебіг сих подій наводимо дословно за Кубалею (Jerzy Ossoliński II, ст. 242—43), лишаючи однак на боцї його інтерпретацію, на яку не годимо ся. Сей опис зладив Кубаля на основі дневника Адерсбаха (в берлїнськім архіві) і він тим більше заслугує на віру, що зовсїм годить ся зі звітом Лїзолї з 14 падолиста. Акти ч. 38.
