Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/23

Ця сторінка вичитана

11

Ракоцї[1]. Також і Григорій Паданї, висланий 28-го червня до бранденбурського елєктора,[2] не мав, здаєть ся, нїякого порученя в справі польського вибору; інакше не міг би посол бранденбурського двора в Варшаві, Говербек, робити опісля (в серпни) закиду Бетлєнови і Клобушіцкому, що семигородський князь не повідомив його пана про намір, старати ся о польський престіл, при чім семигородські посли оправдували ся лише посередництвом курляндського князя в тій справі[3].

Перші слїди акції Юрія І Ракоці в хосен свого молодшого сина Жигмонта замічуємо що йно з початком липня. Польські закони приписували строге обмеженє дипльоматичних зносин на час безкоролївя: перед отворенєм елєкційного сойму, а особливо в часї між конвокаційним і елєкційним соймом не вільно було нїяких заграничних посольств пускати в границї держави. Сього закону мали за почином канцлєра Осолїньского особливо тепер строго придержувати ся і Алєґреті перестерігав віденський двір, щоби не висилав за вчасно свого урядового заступника[4]. Всеж таки перебували тодї в Варшаві ріжні дипльоматичні аґенти заграничних держав; вони радили собі в той спосіб, що не передавали своїх вірительних грамот і жили як приватні люди[5]. Здаєть ся, що все се спинювало зразу семигородського князя. Він вижидав на офіціяльне повідомленє про смерть короля; се повідомленє вислав примас 10 червня і воно наспіло що йно 2 липня на семигородський двір[6]. Аж тепер вислав Ракоці посольство до Польщі і поручив сю справу знаному вже нам Францови Бетлєнови, знатокови польських відносин, і Андрієви Клобушіцкому, головному управителеви княжих маєтностий на Угорщині. Вони мали урядове порученє висказати архиепископови Лубєнському і польській державі співчутє князя по причинї смерти Володислава IV. А що Лубєнський згадав в своїм листї також про козацьку війну і про сумне положенє польської держави, мали посли обговорити з ним і сї справи та при тім обережно підготовити терен для кандидатури князевича Жигмонта[7].

 
  1. Справозданє Дальмаді з 1 падолиста. Ibdm. XXI Nr. 227.
  2. Ibdm Nr. 224
  3. Говербек до елєктора 26 серпня. Urk. u. Aktenst І. ст. 283—4.
  4. Варшава 29 липня. Акти ч. 16.
  5. Лїзоля до Травтмансдорфа. Варшава 19 серпня. Ibdm ч. 23.
  6. Lukinich ст. 45.
  7. Lukinich ст. 47 на основі матеріялу Клобушицького в архіві ґр. Бетлєнів; також „avisi di Polonia“ з 12 серпня. Держ. Арх. у Відни, Polonica; лист Лубєньского в Інст. Осол. Nr. 231 р. 186.