Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/16

Ця сторінка вичитана

4

не хотіли віддїлювати від польської корони, надїючи ся при найблизших пересправах за його зреченє виторгувати від Швеції яку уступку, прим. Естонїю. В кінцї між дисидентами приєднувала йому симпатії слава людини толєрантної в справах віри.

Карло Фердинанд був строгим, маломовним, завзятим і скупим. Жив більше замкнено, звертав пильну увагу на моральність свого окруженя, не любив бенкетів, ловів і шумних забав. Пересадна ощадність відбивала ся в його способі житя і його одежи; через се вспів зібрати велике майно і мав славу чоловіка дуже богатого. З Польщі нїкуди не виїздив, не любив чужинцїв і не допускав їх на свій двір; за се радо пускав до себе тих з помежи шляхти, котрі мали до него дїло і потребуючих нераз підпомагав. Як католицький єпископ дбав дуже пильно про церковні справи і був противний всяким уступкам в хосен іновірцїв. Велику популярність серед шляхти приєднав собі особливо тим, що був противний змаганям Володислава IV, зложити проти-турецьку коалїцію і в загалї не любив війни. Сю останню прикмету підносили сторонники Івана Казимира в некористь кандидатури Карла; зазначували також, що він має надто мало образованя і дуже податливо піддає ся впливови Єзуітів[1].

Між обома братами розгоріла ся завзята боротьба за опорожнений престіл. Від повороту Івана Казимира до Варшави (25 червня) починає ся жива аґітація обох королевичів за собою. Вони розіслали своїх аґентів між шляхту, розписали листи до вельмож і сенаторів, скликували стороннинів на пири і наради, перелїцитовували себе взаїмно в дарунках для приватних осіб і держави. Карло мав дати 100.000 дукатів на воєнні видатки і вислати своїм коштом 600 жовнїрів проти козаків; Казимир став також збирати наємне війско і обіцював поставити 3.000 жовнїрів[2]. Рівночасно заходили ся оба запопадливо, щоби придбати собі попертє заграничних дворів, особливо тих, котрих

  1. Порівн. ріжні „avisi di Polonia“ з часів вибору в віденськім державнім архіві (віддїл: polonica); справозданя еспанського аґента Алєґреті (тамже); справозданє Лїзолї з 29 серпня Акти ч. 26; Kochowski Annales I 74—5; Pastorius, Historia ст. 214—6; Rudawski, Annales ст. 25; Pamiętniki Albr. Radziwiłła II, ст. 332 до 333. Основну характеристику обох кандидатів подає Kubala, Jerzy Ossoliński II ст. 208—12.
  2. Саґредо до сіньорії 3 липня 1648, Держ. архів у Відни Disp. di Germ.; Gazette de France 1648 ст. 913, 927, Kubala II 214.