Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/14

2

і поблизьку шляхту до Варшави, намірявши сей з'їзд перемінити на конвокаційний сойм, а в липни перевести вибір нового короля. Однак сї наміри стрінули ся з опором воєводських соймиків, які варшавського з'їзду не хотїли признати конвокаційним соймом і вимогли скликанє нової конвокації на 16-го липня, так як се первісно зарядив примас^[1].

Смерть Володислава IV наступила несподівано навіть для його найблизшої родини. Івана Казимира не було тодї в Польщі. Він саме вибрав ся в подорож до купелевого міста Ст. Кашано (St. Casciano) в середущій Італїї і вість про смертельну недугу брата захопила його в дорозї, в стирийській місцевости Мірццушляґ 27-го мая, в слїд за чим прийшла вість про смерть. Сейчас перервав намірену подорож і завернув з дороги, 4-го червня наспів до Відня і зараз-же вихіснував свій переїзд, щоби забезпечити підмогу цїсарського двора для своєї кандидатури на польський престіл, обіцюючи за се вічну приязнь і вдячність^[2]. Фердинанд III не робив з разу нїяких трудностей, бо Іван Казимир уходив за сторонника Австрії і був короткий час (в 1635 р.) в цїсарській службі; в р. 1647 вели ся навіть переговори в справі женитьби Івана Казимира з Ізабелею Клярою дочкою Леопольда V з Тиролю, першою сестрою цїсаря: тому в своїй відповіди заявив цїсар зовсїм отверто і рішучо, що ужиє цілого свойого впливу в хосен його кандидатури та дасть відповідні порученя свойому послови, котрого незабаром вишле до Варшави^[3].

Між тим в Польщі почали обговорювати ріжні кандидатури на королївський престіл. Крім Івана Казимира лишив Володислав IV ще одного, молодшого брата, Карла, котрий стояв в духовній звязи і займав чин єпископа вроцлавського і плоцького. Хоча Польща була виборною державою і шляхта мала необмежене право вибору, все таки — як і в сусїдній Нїмеччинї — наказував звичай брати згляд на родину помершого короля; через се уходили оба королевичі від самого початку за найбільше

1. Ibidem 154—7 з поправкою, що на намірене приспішенє вибору не вплинула звістка про жовтоводську катастрофу, бо вість про сю подію, а навіть про корсунську битву мусїла наспіти до Варшави ще перед з'їздом в Ловічи (24 мая). Битва під Корсунем була 15 мая н. ст.; вість про смерть короля йшла з Литви до Стириї около 10, до Семигороду 11—12 днїв.
2. Венецький посол до сіньорії 3 червня 1648, Акти ч. 1; Іван Казимир до Фердинанда III 4. червня Акти ч. 2.
3. Фердинанд до Івана Казимира 25 червня Акти ч. 5.