19
МРІЯ
ла таке дрібненьке та тоненьке письмо, як то колись писали ним лиш великі дами. З других предметів, з ґеоґрафії, з історії і рахунків знала вона тільки, як би і нічого. Та і по що їй було всеї тої науки? Все то, думала вона, для неї не потрібне. Пізнійше, перед першою сповіддю, виучилась вона слово в слово катехизму на память, і то так добре, що аж всі не могли надивуватися, яка у неї добра память.
В першім році мали Губерти тільки клопоту, що аж не знали нераз, що вже діяти. Здавалося, що з Ангелики буде добра вишиванка, кілька днів робила вона дуже пильно, але відтак напала її така лінь, що її учителі бралися аж за голову. Від разу стала якась оспала, дивилась, де би лиш захопити яких ласощів а часто, хоч правда, що спустивши очі в долину і почервонівши, любила таки вкрасти хоч би кусник цукру. Коли за то її сварили, то вона ще і відворкувала. Коли часом Губерти хотіли її посмирити, то вона попадала в таку лють, що аж кидалася на землю, била ногами та руками і була в силі все, що би їй тоді попалося в руки, подерти або покусати на кавалочки. Губерти аж боялися в таких хвилях приступити до дівчини; сказав би хто, що то лихий вліз в дівчину та так кидав нею в злости. Що вона за одна? Звідки вона взялася? Тоті знайди, то все діти гріха і розпусти? Вже два рази хотіли вони позбутися дитини і каялися, що її притулили до себе. Але за кождий раз тоті сцени, від котрих аж цілий дім ходив, кінчилися щирим плачем і поправою. Дитина падала тоді навколішки та так дуже перепрошувала, що хоч-не-хоч треба їй таки було простити.
Мало по малу почала Губертина давати собі раду з Ангеликою. Вона, жінка дуже доброго серця, лагідна і спокійна, а при тім розумна і розважна, була як сотворена до того, щоби виховувала таку дитину. Вона учила Ангелику послуху і обовязку та все їй казала, що чоловік аж тоді жиє, коли стається слухняним тамуючи в собі гнів і пристрасти. Треба слухати Бога, родичів і старших, словом, вичисляла дитині цілий ряд людей, котрих треба шанувати. Лиш якийсь відродок і чоловік без серця не слухав би їх. Щоби научити її покори, казала їй Губертина за кождий раз, коли вона була нечемна, робити просту роботу, помивати в кухні або шурувати поміст. Тоді стояла вона над нею і доти казала їй схиленій робити, доки вона зразу аж запінившись від зло-
