Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/86

Цю сторінку схвалено

ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Що саме?

ДЖЕНАРО. Заприсягніться мені усим, що є дорогого для вас, моїм життям, коли вже ви любите мене, спасенням моєї душі, заприсягніться мені, що ваші злочини не мають нічого спільного з нещастям моєї матері.

ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Усі слова до вас, Дженаро, повинні бути зважені. Я не можу заприсягтись вам на тому.

ДЖЕНАРО. О, моя мати, моя мати! Так ось та страшна жінка, що заподіяла тобі нещастя!

ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Дженаро!

ДЖЕНАРО. Ви призналися в тому, сіньоро! Прощайте. Проклинаю вас!

ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А я благословляю тебе, Дженаро! (Він видодить. — Вона падає непритомна у фотелю.)


Декорація другої одміни. — Майдан у Ферарі з бальконом на герцоґському палаці з одного боку і з Дженаровим домом з другого. — Ніч.


Ява I.
ДОН АЛЬФОНСО, РУСТІҐЕЛО, завинені в киреї.

РУСТІҐЕЛО. Так, ясновельможний пане, це сталося таким чином. Не знаю чим вона вернула його до життя і дала йому утікти через двір палацу Неґроні.