божий, белый свет. Хведір умер, сама осталась на білому світі. Нуди́ти бі́лим світом. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч. 4) Бі́лий день. Полный рассвет. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день надворі. 5) Бі́лий ти́ждень. Страстная неделя. Чуб. III. 13. Маркев. 4. 6) Бі́ла че́лядь. Женский пол. Коли турки воювали, білу челядь забирали. Гол. I. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. I. 109. 7) Бі́ла рядовина́. См. Рядовина 1. Вас. 168. 8) По-бі́лому співати. Петь по-церковному. Якби вони (шалопути) по-білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що́ співають. Новомоск. у. 9) Бі́ла біля́ва. В загадке: береза. Біла білява перед богом стояла. Ном. 10) Біла. О монете: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біленький, білесенький.
Бі́лик, ка, м. 1) Стальной двуручный резец для очистки кож. Сумск. у. 2) Самец белки.
Біли́лечко, ка, с. Ум. от білило.
Біли́ло, ля, с. 1) Белая краска, все, чем можно белить, убелять. Та й купили білила… дідам бороди білити. Грин. III. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. I. 39. 2) = I. Біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.
Білина́, ни́, ж. Белизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця. Левиц. I. 272.
Біли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Белить; окрашивать в белый цвет. У суботу білю хату. МВ. Ши́ти-біли́ти — завтра великдень. Посл. Значит то же, что русское: коли на охоту ехать, тогда собак кормить. Біли́ти шкіру. При выделке кожи: натирать мелом. Шух. I. 254. 2) О полотне: делать белым, белить (на солнце). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. I. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня ризи білила. Чуб. Біль біли́ти. См. I. Біль. 3) Убелять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574. 4) Лудить. Херс.
Біли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Белиться. На траві білиться три шматки полотна. 2) Убеляться (умываясь). Встала дівчина раненько, білилася біленько. Чуб. V. 1082.
Біли́ця, ці, ж. 1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (в противоположность черниці). 3) Белое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга. 6) Меловая почва. Желех. Ум. Біличка.
Біли́чка, ки, ж. 1) Ум. от білиця. 2) Имя белой собаки. Вх. Зн. 68.
Білі́сінький, а, е. Совершенно белый. Стара Хомишина хата притулилась позад новісінької білісінької хатки. Левиц. I. 22.
Білі́сінько, нар. Совершенно бело.
Бі́лість, лості, ж. Белизна. Желех.
Білі́ти, лі́ю, єш, гл. Белеть, белеться. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712.
Білі́тися, лі́юся, єшся, гл. = Біліти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється. Федьк.
Бі́лка, ки, ж. 1) Белка. 2) Раст. Jurinaea cyanoides Dec. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Білочка.
Білка́тий, а, е. Имеющий большие белки в глазах. Шейк.
Білко́, ка́, м. Кличка собак белой масти. Грин. I. 33.
Бі́лля, ля, с. 1) Белила. На́ тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило. Подольск. г. 2) Белье? Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля. Грин. III. 340. См. Набілля.
Бі́ло, нар. Бело. Катря біло збіліла. МВ. III. 122. Ум. Біле́нько, біле́сенько. Умилася біло-біленько. Чуб. V. 704.
Білобо́кий, а, е. С белыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. I. 248. Чаще всего служить эпитетом к слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобокенький.
Білоборо́дий, а, е. С белой бородой, белобородый. Ум. Білобороденький.
Білобрі́вка, ки, ж. Имеющая русые брови.
Білобро́вий, а, е. С русыми бровями, белобровый. Ум. Білобровенький.
