Словник української мови (1937)/білиця

by Борис Грінченко

◀ білитися

Словник української мови Борис Грінченко Б білиця

біличка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Біли́ця, ці, ж. 1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43. 2) Непостриженная монахиня (в противоположность черниці). 3) Белое просо. 4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36. 5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга. 6) Меловая почва. Желех. Ум. Біличка.