Дурнува́тий, а, е. Глуповатый. Желех. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Чуб. V. 901. Ум. Дурнува́тенький.
Дурня́чка, ки, ж. = Дурноха. Желех. Вх. Зн. 16.
Дуросві́тка, ки, ж. = Дурисвітка. Серце радіє, бо оживає в ньому дуросвітка-надія. Мир. Пов. II. 41.
Дуросві́тство, ва, с. = Дурисвітство. К. ПС. 8. К. ЦН. 287. Моє добро брехнею руйнували, мені в'язали дуросвітством руки. К. Дз. 200.
Дуросві́тщина, ни, ж. 1) = Дуросвітство. К. ПС. 30. 2) Соб. Обманщики, шарлатаны. Хотів би правду людям говорити, — ведмедем дуросвітщина реве. К. Дз. 196.
Ду́рощі, щей и щів, ж. мн. Глупости. Йому все дурощі в голові. Ном. № 10804. З серця чоловіка виходять дурощі. Єв. Мр. VII. 22.
Дурува́ння, ня, с. Сумасбродство, глупое поведение. Не боже карання — своє дурування. Ном. № 7044.
Дурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Урчать, бурчать. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не дурчала. Ном. № 12172.
Ду́сатися, саюся, єшся, гл. Дуться, сердиться. Ото вже та Параска: сказала їй трохи правди, — вже й дусається і не дивиться на тебе.
Дусеня́, ня́ти, дусеня́тко, дусеня́точко, ка, с. Ум. от дуся.
Ду́ся, сі, ж. Душка, душенька. Чг. 33. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. А в Марусі дусі чотири подусі. Чуб. V. 11.
Ду́тель, ля, м. Пустой орех. Дутеля взяв. Черк. у. Ду́теля з'їсти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком якраз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв. Котл. Ен. VI. 27.
Ду́ти, дму, дмеш, одн. в. ду́ну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуга. Черном. Дунув вітер понад ставом. Шевч. 88. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка… черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. См. Дуйнути.
Ду́тися, дму́ся, дме́шся, гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха… дметься… дметься… Гліб. Дмись — не дмись, волом не будеш. Ном. № 2506. 2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Грин. III. 186. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Радом. у. Дметься, як шкура на огні. Ном. № 13533.
Дух, ха и ху, м. 1) Воздух. Паляниця як пух, як дух, як милеє щастя. Ном. № 12332. 2) Запах. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. I. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. I. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. 4) Дух, дыхание. Глянула, усміхнулась, — та й духу не стало. Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали. Шевч. Захопило дух. Так йому дух затягне, дише, дише, поки оддише. Ото мороз, аж дух захвачує. Ном. Над ним воли своїм духом дихали. Чуб. III. 323. Бою́ся твого́ сина й ду́ху. Очень боюсь твоего сына. Грин. I. 149. Дух ле́две зво́дить. Едва дышит. Мкр. Н. 5. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Гневаться, сердиться на кого. Ном. № 3360. Нечи́стим ду́хом ди́хати на ко́го. Быть неискренним к кому, обманывать кого. Король на нас нечистим духом дише, універсали єзуїтські пише. К. ЦН. 180. Щоду́ху. Изо всех сил. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. III. 70). Без ду́ху прибі́гти. Запыхавшись от быстрого бега, испугавшись сильно, прибежать. Драг. 48. Ду́хом. Мигом. Духом збігає і принесе. Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. III. 68). 5) Дух, мужество, смелость. Набравшися духу, мовляв. Нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. № 4181. 6) Дух, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. Нема́ ні ду́ха. Нет решительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, ані тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Дух. 8) «Духов день» (праздник). До духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снега. Сим. 146. 10) — земляни́й. Паутина, которой земляные
