Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дуйнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуйну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. от дути = Дмухнути и в значении подуть, и в значении побежать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.