Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Чуб. V. 901. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого. МВ. I. 144.
Дупло́, ла́, с. Дупло. Чуб. II. 72. Тю! з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668.
Дуплува́тий, а, е = Дуплавий. Великий дуб, та дупловатий. Ном. № 5409. Був він (дуб) дуже товстий, дуплуватий. Стор. М. Пр. 105.
Дупля́к, ка́, м. Дуплистое дерево. Вх. Уг. 237.
Ду́пний, а, е. Заднепроходный. Дупна кишка. Вх. Уг. 239.
Дупча́стий, а, е = Дуплинастий. Стояв дуб дупчастий. Мнж. 151.
Дур, ру, м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Ном. № 6359. Панський дур. О. 1861. XI. 109. 2) Одурение. До дуру всі тоді пили. Котл. Ен. Дур напав від хмелю. Мкр. Н. 36.
Дура́к, ка́, м. = Дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459.
Дуракува́тий, а, е. Дураковатый, глуповатый. Один дуракуватий челядник розказував, що як він їздив у Крим по сіль, дак хоча ж і солі наївсь уволю. Грин. I. 230.
Дуранля́си, сів, м. мн. Глупости, глупые поступки. Дуранляси виробляє. Рудч. Ск. I. 75.
Ду́рбас, са, м. Дурак. Черк. у. Дурбас! мабуть очі в його випали із лоба. Мкр. Н. 21.
Ду́рень, рня, м. 1) Дурак. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: «дурню», на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. Уманський ду́рень. Человек себе на уме. Уманський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Посл. З ду́рнем зчепи́тись, — ду́рнем зроби́тись. С дураком свяжись, — сам дураком будешь. Ном. № 6170. 2) Дурачки, род игры в карты; разновидности: про́стий ду́рень, неві́рний, підкидни́й. КС. 1887. VI. 465.
Дуре́па, пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. II. 389.
Дуре́ць, рця́, м. Раст. Lolium temulentum. Шух. I. 21.
Дури́ло, ла, м. 1) = Дурень. Харьк. г. 2) Раст. Angelica archangelica.
Дури́люд, да, дури́людок, дка, м. 1) = Дурисвіт 1. 2) Пт. красношейка. Вх. Пч. II. 12.
Дури́на, ни, ж. Придурь. Чи він трохи бува не з дуриною? Харьк. Дури́ну стро́їти = Дурнину строїти. Константиногр. у.
Дури́світ, та, м. 1) Обманщик, шарлатан. Ком. I. 29. Грин. I. 212. 2) = Дурилюд 2. Вх. Пч. II. 12.
Дури́світка, ки, ж. Обманщица.
Дури́світство, ва, с. Обман; шарлатанство. Та тепер скрізь таке дурисвітство! Нема й по судах правди. Лебед. у.
Дури́ти, рю́, риш, гл. Обманывать, дурачить. Щодень бога хвалить і щодень людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Ду́рість, рості, ж. Глупость. См. Дурощі.
Дурі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Глупеть, делаться дураком. Як волосся сивіє, то чоловік дуріє. Ном. № 8692. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. МВ. I. 108. 2) Делать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. МВ. I. 88. Чого ти дурієш? де твій розум? Шевч. 298.
Дурк, ку, м. Стук. Вх. Уг. 237. Ду́рки роби́ти = Дуркати. Вх. Лем. 412. См. Туркіт.
Ду́рка, ки, ж. Глупая, дурочка.
Ду́ркати, каю, єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
Дурма́н, ну́, м. Раст. Datura stramonium. Об'ї́вся дурману́. Ошалел. Запінилась, посатаніла, неначе дурману із'їла. Котл. Ен.
Ду́рнас, са, м. = Дурбас. Вх. Лем. 412.
Дурне́ча, чі, об. Дурак, дура. Чи ти принесеш нам таганки, чортова дурнеча? Чуб. II. 491.
Дурни́й, а́, е́. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. III. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люди? — Пани самі по собі дурні, а ми самі по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. Дурни́й ро́зум. Глупость; глупая го-
