Дрови́на, ни, ж. Полено дров. Треба, щоб гола піч ніколи не була, класти на ніч у неї дровину. ХС. III. 50.
Дровиня́ка, ки, ж. Большое полено дров, бревно. Дві дровиняки, чотири коляки, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. III. 64.
Дрові́тник, ка, м. Дровник. Радомысл. у. (Рк. Левиц.).
Дрові́тня, ні, ж. = Дрівітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. Нп. Як тріски літають-скачуть спід сокири на дровітні, розсипають лихі люди наші кості беззащитні. К. Псал. 315.
Дровни́к, ка́, м. Дровянной сарай.
Дро́вно, на, с. = Дровина. Вх. Лем. 411.
Дровово́з, за, м. Работник на сахарном заводе, возящий дрова. НВолын. у.
Дровору́б, ба, м. Дровосек.
Дровору́бня, ні, ж. Место, где рубят дрова. Миус. окр.
Дров'яни́й, а́, е́. Дровяной, из дров. Дров'яний жар у печі. Константиногр. у.
Дрожа́чка, ки, ж. Раст. Briza media. Шух. I. 20.
Дрозд, да́, м. Пт. Дрозд, Turdus vulgaris.
Дрокови́стий, а, е. Капризный, раздражительный.
Дрокови́ця, ці, ж. Жаркое время в мае и июне, когда скот подвергается нападению оводов и мечется из стороны в сторону (дрочиться). Чого ти головою крутиш, мов той цап у дроковицю? О. 1861. XI.
Дропа́к, ка́, м. Род танца, трепака. Ой пішла б я на музики… да вдарила дропака. Нп. Дропака́ да́ти. Убежать. Чим дуж дав відтіль дропака. Котл. Ен. II. 16.
Дро́тик, ка, м. 1) Ум. от дріт. 2) Пруток чулочный. МВ. (1862. I. 40).
Дроти́на, ни, ж. Проволока.
Дро́то́вий, а, е = Дротяний. Доротова струнка. КС. 1882. VIII. 282. Нагайка дротовая, чорним шовком шита. Чуб. V. 621.
Дрото́чок, чка, м. Ум. от дріт.
Дротяне́нький, а, е. Ум. от дротяний.
Дротяни́й, а́, е́. Проволочный. Рудч. Ск. I. 60. Озьми, сину, дротянії віжки, зв'яжи милій рученьки і ніжки. Млр. л. сб. 209. Дротяна́ запа́ска. Запаска с вотканной в нее канителью. Шух. I. 132. Ум. Дротяне́нький. Нагаєчка дротяненька, а я молоденька, у тіло влипає, кров'ю залипає. Чуб. V. 494.
Дротя́нка, ки, ж. 1) Нага́йка дротя́нка. Нагайка, сделанная из проволоки. Не питайся, брате, чи дужа-здорова, запитайся, брате, яка моя доля: шовкая хусточка в руках моїх стліла, нагайка-дротянка кров'ю обкипіла. Мет. 281. 2) Раст. Juncus trifidus. Лв. 99. Ум. Дротя́ночка. Чг. 26. Нагаєчка-дротяночка у три дроти звита. Чуб. III. 111.
Дрохва́, ви́, ж. Дрофа. Грин. II. 158, 157. О. 1861. XI. 100. Зосталась цариця серед степу одним одна. По кущах між дерезою ходять дрохви табунами. Щог. В. 53.
Дрохвеня́, ня́ти, с. Дрофа-детеныш. Ум. Дрохвеня́тко. Аф. 394.
Дрохви́н, дрохви́ний, а, е. Принадлежащий дрофе, относящийся к дрофе. Дрохвині яйця. Сим. 233.
Дрохви́ч, ча́, м. Самец дрофа. Стор. II. 23.
Дрохви́чка, ки, ж. Самка дрофа.
Дрочи́ти, чу́, чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Пусти мене, мати, я й не забарюся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32.
Дрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Метаться из стороны в сторону от укусов оводов (о скоте). 2) Сердиться, беситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! Мкр. Н. 9. 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене. Драг. 51.
Дрочли́вий, а, е. Легко раздражаемый укусами оводов и мечущийся под влиянием их (о скоте). См. Дрочитися. Як корова отелиться, то, принісши теля у хату, зараз затуляють одежею, або чим другим, пічку, щоб не дрочливе було після. Чуб. I. 50.
Друба́к, ка, м. = Гробак. Шух. I. 23.
Дру́бен, бна, не = Дрібен. В полі, мати, друбен дощик іде, ой той мені раноньки промиє. Чуб. V. 876. Ум. Друбне́нький. Бодай же вам, панове-молодцове, да три літа боліти, а що ви мене посиротили і друбненькі діти. Млр. л. сб. 191.
Друбо́к, бка́, м. = Дрібок. Мені не-
