Дохо́дити, джу, диш, сов. в. дійти́ (дойти́), дійду́, деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Чуб. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). Ном. № 3766. Дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить. МВ. II. 12. Дійти́ до зро́сту. Вырасти. Рудч. Ск. I. 99. 2) Приходить, прийти, заходить, зайти к кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Харьк. Доходили молодиці знакомі навідати. МВ. (О. 1862. I. 81). 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего-либо. Святого він дійти заміру хоче. К. ЦН. 259. От був мій панотець князь, великого чину дійшов. МВ. II. 32. — добра́. Быть счастливым, добиться счастья. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. Св. Л. 134. — літ. Вырастать, вырасти. Тількищо діти літ стали доходити, що вже матері і втіха, і поміч. МВ. I. 45. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. К. Досв. 105. — ро́зуму. Созревать, созреть умственно. ЗОЮР. I. 20. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Мир. ХРВ. 46. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. МВ. — ру́чки. Кончать покос. Г. Барв. 145. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. Мет. 181. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, исследовать, выследить. Вони доходять по книжках, що́ від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Волч. у. Чи не дійдемо, які там у неї думки. МВ. (О. 1862. III. 36). Він до всьо́го дохо́де. Он во все вникает. Харьк. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. Пирят. у. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуть дійде. Лебед. у. Уже доходе дитина. Лебед. у. Якби були води не дали, то я б дійшов уже (Стрижевск.). Із лошати й дійшла кобила. Новоград-Волынский уезд.
Дохо́дитися, хо́джуся, дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, дешся, гл. 1) Приходить, прийти, доходить, дойти до чего, кого. Ді́йдеться ряд. Придет черед. Константиногр. у. 2) — до ко́го. Дойти, доходить до сведения кого. До царя те дійшлось. Рудч. Ск. I. 82. 3) Безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. Черк. у. По́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будет! Кв. II. 100.
Доходи́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Доходиться. Доходився, що й хвоста збувся. Ном. № 8780. 2) Находиться, уходиться. Доходились ніжки, доробились ручки. Ном. № 8234. 3) — чого́. Доходиться до беды, нажить беду. Не ходи, мій синоньку, доходишся лиха. Млр. л. сб. 339.
Дохожа́лий, а, е. Взрослый, в летах. О. VII. 39. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Канев. у. Дівка вже дохожала, не сьогодні — завтра заміж піде.
Дохожа́лість, лості, ж. Пожилые лета. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Левиц. Пов. 168.
Дохожда́ти, да́ю, єш, гл. = Доходжати. До отця, до матки дохождати. АД. I. 120.
Дохо́жий, а, е = Дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.
До́хтор, ра, м. Доктор, врач. Добри-вечір, пане дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу. Чуб. V. 1085.
Доху́да, нар. Їсти дохуда. Есть так, что еда не идет впрок. Ми їмо з корита досита, ви ж їсте з блюда дохуда. Ном. № 1614.
Доцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Доцарствовать. По всьому царству постинать малих дітей, а то погані нам не дадуть доцарювать. Шевч. 638.
Доци́катися, каюся, єшся, гл. Договориться ци (зов козы). Употреблено в вертепной драме в след. сцене: Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Прячется под Иродов трон. Клим: Отож доцикався! й козу загубив. Маркев. 63.
Доці́джувати, джую, єш, сов. в. доціди́ти, джу́, диш, гл. Доцеживать, доцедить.
Доці́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. доціди́тися, джу́ся, дишся, гл. Доцеживаться, доцедиться.
