Словник української мови (1937)/дохожалий
◀ доходитися | Словник української мови Д дохожалий |
дохожалість ▶ |
|
Дохожа́лий, а, е. Взрослый, в летах. О. VII. 39. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Канев. у. Дівка вже дохожала, не сьогодні — завтра заміж піде.