доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. Также у гончаров — узор при раскраске мисок: трехцветная полоска. Вас. 184.
Дорі́жний, а, е. Дорожный.
Дорі́зати, ся. См. Дорізувати, ся.
Дорі́зування, ня, с. Дорезывание.
Дорі́зувати, зую, єш, сов. в. дорі́зати, рі́жу, жеш, гл. Дорезывать, дорезать. Сніп. 161. Барило дорізував тих, що ще хрипіли. Стор. М. Пр. 123.
Дорі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. дорі́затися, жуся, жешся, гл. Дорезываться, дорезаться.
Доріка́ння, ня, с. Укоризна, упрекание, упрек. Сміливі дорікання і горді протести Іова здавались би сучасникам Ездри і Неемії богозневагою. К. Іов. VII. Було не витерпе її дорікання за ту горілочку і надає їй бебехів. Стор. М. Пр. 153. Занедбали паненята дорікання мого брата. К. Досв. 48.
Доріка́ти, ка́ю, єш, одн. в. дорікну́ти, ну́, не́ш, сов. в. дорікти́, речу́, че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. I. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люди дорікають. Мнж. 104. А вороги мої буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. II. 120.
Дорі́кливий, а, е. Укоризненный.
Дорі́кливо, нар. Укоризненно.
Дорікну́ти, дорікти́. См. Дорікати.
Дорні́нка, ки, ж. Топор на длинном топорище для срубывания деревьев, названный по месту (Дорна-Ватра), из которого такие топоры доставляются. Шух. I. 175.
Дороби́ти, ся. См. Доробляти, ся.
Доробко́вий, а, е. Заработанный. Батько нічого нам не лишив, ніякої дідівщизни, зосталося од матері доробкове, заробляне. Могил. Под.
Доро́блювати, люю, єш, гл. = Доробляти.
Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Доделывать, доделать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.
Доробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. дороби́тися, лю́ся, бишся, гл. 1) Дорабатываться, доработаться. Доробився, що й руки не зведе. 2) Приобретать, приобресть работой что-нибудь. Чуб. I. 272. Роблю, роблю, та й не можна ніяк доробитись. НВолын. у. Хто робить, той ся доробить. Ном. № 9951. Силуваним конем не доробишся. Ном. № 1086. Чужим волом не доробитися. Ном. № 9663 Злиднями не доробишся. Ном. № 1579.
Доро́в, ва, ве. Сокращенное из здоров! Здравствуй! Грин. II. 178. Доров був, дядьку! Рудч. Ск. II. 154.
Доро́га, ги, ж. 1) Дорога, путь. В похід у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. III. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога. Млечный путь. Бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вам путь лежит? 2) Дорога, путешествие. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) В гончарной печи арка, образуемая козлом и стеной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то же, что и сказ. МУЕ. III. 20; б) в основе: место, сквозь которое продевается челнок. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, дорі́(о́)жечка, доро́жейка. Мет. 32, 22, 229. К. Досв. 19. Чуб. III. 240.
Дороги́й, а́, е́. 1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі корали? Чуб. III. 144. 2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. Мет. 93. З дорого́ю душе́ю. Очень охотно, от всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який… враг просить його силувати? вона з дорогою душею піде! К. ЧР. 297. Сравн. ст. доро́жчий. К. ЧР. 57. Грин. III. 595. Ум. Дороге́нький, дороге́сенький. Г. Барв. 363. Моя порадниця дорогесенька. Мил. 204.
Дорогі́сінький, а, е. В высшей степени дорогой. Моя й матінко, моя й дорогісінька. Мил. 200.
До́рого, нар. Дорого. Ном. № 10500. Тепер усе дорожче стало. МВ. I. 112. Дорожче очей нема нічого в світі. ЗОЮР. II. 100. Ум. Дороге́нько, дороге́сенько.
