вже влучає, йому людей давить — як мух. Котл. Ен.
Дзіндзо́ра, ри, ж. = Джінджура. Вх. Зн. 14.
Дзмі́їв, ва, ве = Зміїв.
Дзмій, мі́я, м. дзміїха, хи, ж. = Змій, зміїха.
Дзу́га, ги, ж. Крючок, удерживающий навій на ткацком станке. Вас. 165.
Дзудзури́ха, хи, ж. = Джиджуруха. МВ. (КС. 1902. X. 147).
Дзусь, дзу́ськи! меж. 1) Прочь! Пошел! Нельзя! А дзуськи, поганий! Кв. II. 268. Правда, й туди вашому брату… дзусь. К. ЧР. 243. А дзуськи не хочеш? Козелец. у. 2) Брысь! (на кошек).
I. Дзюб, ба, м. Клюв. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
II. Дзюб! меж., выражающее клевание. На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала: дзюб, дзюб, дзюбанець! Маркев. 74.
Дзю́ба, би, ж. Девушка с лицом, изрытым оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Нп. Ум. Дзю́бка.
Дзюба́к, ка́, м. = I. Дзюб. Вх. Лем. 409.
Дзюбане́ць, нця, м. См. Дзюб II. Маркев. 74.
Дзю́баний, а, е. 1) Поклеванный. 2) Рябой от оспы. Дзюбана дівка. Ум. Дзюбане́нький.
Дзюба́нь, ня́, м. = Дзюба́тий.
Дзюба́стий, а, е = Дзюба́тий.
Дзю́ба́ти, баю, єш, одн. в. дзю́бну́ти, ну, неш, гл. Клевать, клюнуть. Пшениці не дзюба, водиці не п'є. Бал. 82. Пане-господарю, на вашім дворі да три голуби пшеницю дзюбають. Чуб. III. 417. Дзюба́ти насі́ння. Вылущивая, есть семечки (о людях).
Дзюба́тий, а, е. 1) С большим клювом. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = Дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.
Дзю́бик, ка, м. Ум. от I. Дзюб.
Дзю́бка, ки, ж. 1) Клюв. Борз. у. 2) Ум. от дзюба.
Дзю́бнути. См. Дзюбати.
Дзюбо́к, бка́, м. 1) Ум. от дзюб. 2) См. Гельгів. Шух. I. 175.
Дзюбу́н, на́, м. Клюющий.
I. Дзюр, ра, м. Ключ, источник.
II. Дзюр! меж. Звукоподражание для выражения течения струи. Чарочко серебренька, в тобі горілочка солоденька. Ані сучка, ані задирочка, як дзюр, так дзюр до донечка. Чуб. V. 1096.
Дзю́ра, ри, ж. и пр. = Діра и пр. То так потрібне, як дзюра в мості. Ном. № 9817. Ум. Дзю́рочка.
Дзюри́ти, рю́, ри́ш, гл. Течь тонкой струей. Рудч. Чп. 247. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. Рудч. Чп. 247. Так за шию й дзюрить. О. 1862. VI. 57.
Дзю́ркнути, ну, неш, гл. Политься струей. Раз цюкнув, кров дзюркнула. Млр. л. сб. 229.
Дзюрко́м, нар. Струей. Уман. у. Вода біжить дзюрком.
Дзюркота́ти, чу́, чеш, дзюркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Течь с шумом, журчать. Дзюркотіла з гори вода, збігаючи ринвою між кущами. Левиц. Пов. 276. А срібная хвиля… дзюркотить. К. Досв. 70.
Дзюркотли́вий, а, е. Журчащий. А ти, водо дзюркотлива, течи із ставка. К. Досв. 159.
Дзюрко́тонька, ки, ж. Журчащая вода. Передай їй, дзюркотонько, плач довічний мій. К. Досв. 160.
Дзю́рочка, ки, ж. Ум. от дзюра.
Дзюрча́ння, ня, с. Журчание.
Дзюрча́ти, чу́, чи́ш, гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157.
Дзяб, би, ж. = Зяб.
Дзябкани́стий, а, е. Пестрый, пегий. Вх. Зн. 15.
Дзя́бра, бер, мн. = Зябра. Угор.
Дзяв! меж. Звукоподражание для выражения лая щенка: Тяв! Сюди гав, туди дзяв. Ном. № 3018. Собачка лежить на приспі та: дзяв, дзяв!.. Рудч. Ск. II. 67.
Дзя́вкало, ла, с. Постоянно лающий щенок.
Дзя́вкання, ня, с. Лай щенка, тявкание.
Дзя́вкати, каю, єш, гл. одн. в. дзя́вкнути, ну, неш, гл. Тявкать, тявкнуть.
Дзявкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Дзявкати. Сучечка біга коло хати та й дзявкотить. Чуб. II. 101.