Дар, ру, м. 1) Дар, даяние. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. III. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Єв. Лук. XI. 13. Бо́жий дар. Причастие. До божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136. 2) Дарование, талант, дар. Незвичайний дар розмови і оповідання. Левиц. Пов. 146. Квітка… дав добру ознаку свого великого дару. К. Г. Кв. 18. Ум. Да́ронько. Мл. л. сб. 218.
Да́ра, ри, ж. = Дар. Що сьому паняті за дару дати? АД. I. 19.
Дара́, ри́, ж. 1) Антидор. 2) Причастие. Не говівши дару ковтнув. Ном. № 5752.
Дара́ба, би, ж. Плот из сплавного леса. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на берег поглядає. Млак. 4.
Дара́бчик, ка, м. Кусочек. Загубив я дарабчик свічки. Гол. IV. 498. Дарабчик хліба. Вх. Зн. 14.
Да́рбенний, а, е. Дарственный.
Даре́вний, а, е = Даремний. Тому і світ великий, кому хліб даревний. Ном. № 1418.
Даре́мне, даре́мно, нар. 1) Даром, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Без пользы, даром. Ой місяцю! світиш, та не грієш, тільки даремне в бога хліб їси. ЗОЮР. I. 148.
Даре́мний, а, е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.
Даремні́сінько, нар. 1) Совершенно даром. 2) Совершенно напрасно. Даремнісінько ви, панночко, боялися. КС. 1883. II. 467.
Даре́мно. См. Даремне.
Даре́мщина, ни, ж. = Дарівщина.
Дари́ти, рю́, риш, гл. = Дарувати 1 и 2.
Дари́ця, ці, ж. Подарок. Всім дівчатам запродував, а своїй Паулиці даром давав, даром, даром, дарицею. Чуб. III. 210.
Дарівни́к, ка́, м. Даритель. Так называется и дарящий новобрачным на свадьбе. МУЕ. III. 168.
Дарівщи́на, ни, ж. Подаренное. Ми на дарівщині житимемо. Харьк. г.
Дарі́жний, а, е. Подаренный, даровой.
Дарі́ння, ня, с. Дарение.
Да́рма́, нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився да́рма. Ком. II. 2) Ничего не значит, пускай его, ну его, нужды нет, ничего. Дарма́ — ярма, аби б воли були. Ном. Мо' то й не ваше, та дарма́, беріть уже. 3) Не хуже чем, не уступает. Вітряк меле дарма́ водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма́, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма що голий, да в підв'язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни с того, ни с сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп.
Да́рмо, нар. = Даремне. Ном. № 6120. Зненавиділи мене дармо. Єв. І. XX. 25.
Дармови́й, а́, е́ = Даремний 1.
Дармови́с и дармові́с, су, м. 1) Бесполезно висящая вещь. 2) Пелерина в шинели. 3) Брелок, подвеска, подвесное украшение. Шух. I. 127, 299. 4) Лишний участник в деле, человек, присутствующий без надобности. Чого тут виснеш, дармовісе? 5) Phallus impotentis. 6) Мн. ч. Связь, перекладина между двумя кольями.
Дармої́д, да, м. Дармоед, тунеядец, паразит. Одчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде. Нп. Тут дай боже самому з сім'єю пропитатись, а він ще й дармоїдів набирає. Кв. Пов. II. 20.
Дармої́дка, ки, ж. Дармоедка, тунеядка.
Дармої́дний, а, е. Даром едящий, тунеядный.
Дармої́дня, ні, ж. Дармоедство, тунеядство.
Дармої́дство, ва, с. 1) Дармоедство, тунеядство. Пахло ницістю та хижим дармоїдством. К. Дз. 40. 2) Соб. Тунеядцы. Усюди повно в його дармоїдства, лежачим хлібом набивають пузо. К. Псал. 82.
Дармої́жки, жок, ж. мн. Тунеядство. Піти́ на дармої́жки. Пойти на хлеба к кому.
Дармої́жкувати, кую, куєш, гл. Дармоедничать, тунеядствовать.
