Словник української мови
Борис Грінченко
Д
даремне
Київ: Соцеквидав України, 1937

Даре́мне, даре́мно, нар. 1) Даром, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Без пользы, даром. Ой місяцю! світиш, та не грієш, тільки даремне в бога хліб їси. ЗОЮР. I. 148.