Горну́ти, ну́, неш, гл. 1) Пригребать, придвигать, загребать. Кожна ручка собі горне. Ном. № 9721. 2) Обнимать. Бондар відра набиває, мене горне пригортає. Шевч. 540.
Горну́тися, ну́ся, нешся, гл. Прижиматься, ласкаться, льнуть. Коли б літа вернулися, то б і хлопці горнулися. Ном. № 8729. Хто стояв, — у куточок горнувсь. МВ. II. 122. Народ ввесь горнувся до його. Єв. Л. XIX. 48.
Горня́, ня́ти, с. Горшочек. У печі палає полум'я на припічку, на жару горшки й горнята. Левиц. I. 37. Ум. Горня́тко. Єсть молоко, — буде і горнятко. Ком. Пр. № 429.
Горня́тко, тка, с. 1) Ум. от горня. 2) В хороводной игре вербовая дощечка трое играющих малых детей. Kolb. I. 159. 3) — пщільне. Ячейка у пчел. Вх. Лем. 405.
Горобе́й, бе́я, б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанці. Чуб. III. 56. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Чуб. III. 58. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Грин. III. 554. Горобі́єнько. Чуб. III. 57.
Горобе́йник, ка, м. Раст. Lithospermum arvense L. ЗЮЗО. I. 127.
Горобе́ль, бля́, м. = Горобей = Горобець. Попуд тинами з гороблями живучи. Грин. III. 625.
Горобеня́, ня́ти, с. Воробышек, молодой воробей. Мир. ХРВ. 42.
Горобе́ць, бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Название вола цветом подобного оперению воробья. КС. 1898. V. II. 42. 3) Род орнамента на писанках. МУЕ. I. 205. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.
Гороби́на, ни, ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. I. 13. Горобина розкинула зелений намет і рясно на їй ягід червонозлотих. МВ. I. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69).
Гороби́нець, нця, м. 1) Помет воробья. Мил. М. 69. Мил. 31. 2) Раст.: а) = Рогіз. Вас. 176, 207; б) Oxytropis pilosa. Dc. ЗЮЗО. I. 167.
Гороби́ний, а, е. 1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. I. 140. 2) Гороби́на ніч. Ночь, в течение которой бывает сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282. 3) Гороби́ний горо́шок. Раст.: а) Vicia angustifolia Roth. ЗЮЗО. I. 141; б) Vicia Cracca L. ЗЮЗО. I. 141; в) Lotus corniculatus L. ЗЮЗО. I. 127. Повився горобиний горошок. МВ. I. 140.
Гороби́нячий, а, е = Горобиний. Мил. М. 96.
Горобі́єнько, ка, м. Ум. от горобей.
Горо́бка, ки, ж. Воробьиная самка.
Горо́бчик, ка, м. 1) Ум. от горобець. 2) Род детской игры. Ив. 65.
Горобчи́ха, хи, ж. = Горобка. П'ять горобчих, а чотири горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86.
Горо́бчичок, чка, м. Ум. от горобець.
Гороб'я́, я́ти, с. = Горобеня.
Гороб'я́чий, а, е = Горобиний. Мил. М. 49.
Горови́й, а́, е́. Горный. Річка текла з горової води. КС. 1885. XI. 538. У горову розпалину сонячний промінь ронив сяющу стягу. МВ. II. 159.
Горови́тий, а, е. Гористый. Вх. Зн. 12.
Го́род, да, м. Город. Джуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.
Горо́д, ду, м. 1) Огород. Сидить, як качан в горо́ді. Ном. Ум. Горо́́дець, горо́донько, горі́дчик. Левиц. I. 170. Горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огород. 2) Род игры. КС. 1887. VI. 457. Род хоровода. Грин. III. 109.
Города́р, ря́, м. Начальник города? «Та рушай, військо, під Бендер місто!» Військо рушає, з гармат стріляє, аж чотири печі розсипається, татарський городар іздрігається, міщани ходя, радоньку радя. О. 1861. XI. Св. 56. Вероятнее, однако, что слово городар, которое нигде ни разу более нам не встречалось, является просто переделкой какого-то другого слова, подобного по своей форме, но с забытым уже значением.
