Словник української мови (1937)/горобиний

Словник української мови
Борис Грінченко
Г
горобиний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гороби́ний, а, е. 1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. I. 140. 2) Гороби́на ніч. Ночь, в течение которой бывает сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282. 3) Гороби́ний горо́шок. Раст.: а) Vicia angustifolia Roth. ЗЮЗО. I. 141; б) Vicia Cracca L. ЗЮЗО. I. 141; в) Lotus corniculatus L. ЗЮЗО. I. 127. Повився горобиний горошок. МВ. I. 140.