Голуби́нячий, а, е = Голуб'ячий. Мил. М. 96.
Голу́бити, блю, биш, гл. 1) Ласкать, нежить, лелеять, голубить. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 176. Галя його заспокоювала, голубила, пригортала. Мир. ХРВ. 389. 2) Лелеять, питать (мысли, надежды). Голубити в серці надії великі. К. Досв. 29. Голублячи такі думки в серці. Мир. ХРВ. 71.
Голу́битися, блюся, бишся, гл. Нежиться, ласкаться, голубиться. Нам можна без гріха і любитися і голубитися. Кв.
Голуби́ця, ці, ж. 1) Голубица, голубка. Подай мені лука й три стрілиці, бо я й побачив три голубиці. АД. I. 149. 2) Ласкательное слово. Ідеш від нас, о царице, іди, іди, голубице! Чуб. III. 253.
Го́лубів, бова, ве. Принадлежащий или свойственный голубю. Прилетіли синиці, голубові сестриці. Грин. III. 667.
Голубі́нка, ки, ж. Род грибов. МУЕ. I. 107. Agaricus russula. Желех.
Голу́біння, ня, с. 1) = Голублення. Желех. 2) Лелеяние (надежд, мыслей). Голубіння веселих надій. Мир. ХРВ. 353.
Голубі́сінький, а, е. Совершенно голубой. Аф. 363.
Голубі́ти, бі́ю, єш, гл. Быть голубым, голубеться. Понад маківками метелики в'ються і скрізь проти сонця ясно голубіють. О. 1861. XI. 14.
Голу́бка, ки, ж. 1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107. 2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная… Г. Барв. 107. Ум. Голу́бонька, голу́бочка.
Голу́бкатися, каюся, єшся, гл. = Голубитися. Св. Л. 271.
Голу́блення, ня, с. Ласкание, лелеяние, голубление. За голубленням та за милуванням не зчулись, як і ніч минулася. Кв.
Голубни́к, ка́, м. Голубятня. Харьк. Ум. Голубничо́к. Голубонька з голубничка лине. К. Досв. 120.
Го́лубо, нар. Голубым цветом. Жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте. МВ. I. 14.
Голубо́к, бка́, м. 1) Ум. от голуб. 2) = Голубець 3. Лебед. у.
Голу́бонька, ки, ж. Ум. от голубка.
Голу́бонько, ка, м. Ум. от голуб.
Голубоцві́товий, а, е. Голубого цвета. Встречено у М. Вовчка: Очиці голубоцвітові ясненькі. МВ. (О. 1862. III. 57).
Голубці́. См. Голубець.
Голубця́, ці́, ж. Голубые нитки. Хустки… перетикані заполоччю та голубцею. Мет. 190.
Голу́бочка, ки, ж. Ум. от голубка.
Голубо́чок, чка, м. Ум. от голуб.
Голу́бчик, ка, м. Ум. от голуб.
Голу́бчичок, чка, м. Ум. от голуб.
Голуб'я́, я́ти, с. = Голубеня. Мил. 219. Грин. III. 491. Употребляется как ласкательное слово. Ой ви, дітки мої, мої голуб'ята! Шевч. 183. Ум. Голуб'я́тко, голуб'я́точко. Сполохнуться голуб'яточка та й стихнуть. Марко Вовчок. I. 46.
Голуб'я́тник, ка, м. 1) Постройка для голубей, голубятник. 2) Род коршуна.
Голуб'я́точко, ка, с. Ум. от голуб'я.
Голуб'я́чий, а, е. Голубиный.
Голу́за, зи, и пр. = Галу́за и пр.
Голю́к, ка́, м. Голый человек, голыш, голяк. Чуб. V. 584.
I. Голя́, (лі, ж. ?). Обнаженная вершина горы. Вх. Лем. 404.
II. Голя, ля́ти, с. = Голопуцьок 1. Вх. Уг. 233. Ум. Голя́тко. Вх. Уг. 233.
Голя́к, ка́, м. 1) Бедняк, голяк. Киев. Чуб. V. 1042. 2) Бритва. Вх. Лем. 404.
Голяка́, нар. 1) Нагишом. По кропиві голяка. 2) В неразведенном виде, цельным. Він спирт голяка п'є.
Голя́р, ра́, м. = Голій. Вх. Лем. 404.
Голь, лі, ж. Голь, беднота. Голь нещадима. Ном. № 1513.
Го́лька, ки, ж. Безостая пшеница. Вх. Уг. 233.
Гольо́нка, ки, ж. Трубчатая кость. Черниг. у.
Гольо́па, пи, ж. Зад (у лошади). Вх. Пч. I. 14.
Гольтіпа́, пи, ж. соб. = Голота. Іще там єсть до півдесятка (війська), но дріб'язок і гольтіпа. Котляревський. Енеіда. VI. 19.
Гольтіпа́ка, ки, об. Голяк, бедняк, оборванец. Відкіль такі се гольтіпаки? Котл. Ен. I. 16. Ув. Гольтіпачище. Аф. 363.
