Го́їння, ня, с. Залечивание, заживление.
Го́їти, го́ю, їш, гл. О ране: лечить, заживлять. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574.
Го́їтися, го́юся, їшся, гл. 1) Залечиваться, заживать. Як був порізав пальці, а вже гояться. 2) Лечиться (от раны).
Го́й! меж. = Ой, гей. Шух. I. 179. Хвалилася біла береза своїм цвітом перед лісами, — гой дай, боже! Чуб. III. 299.
Го́йда́! меж. от гл. гойдати, выражающее качание. В колыбельных песнях: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Колыб. п. Макс. Ой ну люлі, гойда. Мил. 48.
Го́йдалка, ки, ж. Качель.
Го́йдойка, ки, ж. (Черниг.), го́йдочка, ки, ж. (Левиц. Пов. 135). Качель.
Гойдана́, меж. = Гойда, гойдаша. Гойдана, гойдана! заріжемо барана. Мил. 48. (Колыб. п.).
Го́йданка, ки, ж. 1) Качание. 2) = Гойдалка. МУЕ. III. 169. 3) Род лемішки из кукурузной муки. МУЕ. I. 104.
Го́йда́ння, ня, с. Качание, колыхание.
Гойда́р, ря́, м. и пр. = Гайдар и пр.
Го́йда́ти, да́ю, єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє… на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.
Го́йда́тися, да́юся, єшся, гл. Колыхаться, качаться. А на вітах гойдаються нехрещені діти. Шевч. 324.
Гойдаша́, меж. = Гойда. Гойда, гойда, гойдаша! (Колыб. припев). Ном. № 9256.
Го́йдиця, ці, ж. Волынка, музыкальный инструмент. Угор.
Гойк, ку, м. Крик, шум. Угор.
Го́йкати, каю, єш, гл. Кричать. Вх. Зн. 11.
Го́йна, ни, ж. Побегушка, вертушка. Брацл. у.
Го́йний, а, е. Щедрый, роскошный. Чоловік гойний такий, що кождому давав всього. Гн. II. 68.
Гойни́ця, ці, ж. Целебное средство. Травиця-гойниця.
Го́йно, нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. III. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у.
Гойове листя, с. Раст. Plantago lanceolata. Вх. Лем. 404.
Гок, ку, м. Степной загон для скота. Мнж. 178.
Гол, ла, ле. Краткая форма от голий.
Голвя́каж. = Гілляка. Пойшов дід у гай, вирубав поліно дров, прив'язав його до голвяки… що вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.
Голдува́ти, ду́ю, єш, гл. Давать дань, быть в ленной зависимости. Ей, Василю Молдавський, господарю наш волоський! Чи будеш за нас одностайне стояти? Будем тобі голдувати; коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти, — будем іншому пану кров'ю вже голдувати. АД. II. 101. Царі владиці всіх владик голдують. К. ПС. 8. 2) Владеть недвижимою собственностью. Він голдує сим гаєм. Борз. у. Сією греблею голдували черниці якісь, чи ніжинські, чи бог їх знає які. Драг. 223.
Голе́ндер, ра, м. Голландец.
Голе́ндерський, а, е. Голландский.
Голе́ць, льця́, м. Раст. Avena nuda L., овес голый. Вх. Пч. II. 29.
Голе́ча, чі, ж. = Голота.
Голе́чник, ка, м. Игольник. Черк. у. Загубив свій голечник, той, що голки в йому держать. Новомоск. у.
Голи́борода, ди, м. Шутливое название великовозрастного ученика, бреющего уже бороду. Приходять аж три четвертокласники — все продауси та голибороди. Св. Л. 136.
Го́лий, а, е. 1) О человеке: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. I. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно гол как в прямом значении, так и в значении 3-ем. Ном. № 1522, 1523. 2) О предмете: лишенный обычного покрова, не покрытый, не занятый ничем, обнаженный. Обідрали до голої кості. Ном. № 11093. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. I. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка —
