Гаса́ння, ня, с. Бегание, прыгание.
Гаса́ти, са́ю, єш, гл. Бегать, прыгать, метаться, усердно танцовать. Гасав і я, як божевільний по степах за кабардою. К. ЧР. 94. «Сіль сиплеться з кишені, сіль!» кажуть чумакові, а він гаса. «А вже, — каже, — мені не до солі, коли грають на басолі». Ном. № 10076.
Гаси́ло, ла, с. Щипцы для гашения свечей в церкви. Аф. 357.
Гаси́тель, ля, м. Гаситель, гасильщик. К. Бай. 7.
Гаси́ти, гашу́, сиш, гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати… взяли діброву гасити, коновками воду носити. Чуб. III. 37.
Гасі́ння, ня, с. Погашение, тушение. Левиц. I. 360.
Га́ска, ки, ж. Молоток для разбивания кусков соли вываренной на солеваренных сковородах. Вх. Зн. 49.
Га́сло, ла, с. 1) Сигнал, знак. Дав єси до бою гасло і грізна потуга встала. К. Псал. 150. Узяв мушкет, вистрелив на гасло. КС. 1882. IV. 171. 2) Лозунг, пароль. ЗОЮР. I. 203.
Гасло́вий, а, е. Сигнальный.
Га́сни́к, ка́, м. 1) = Гасниця. 2) = Гасило. Вх. Лем. 402.
Га́сни́ця, ці, ж. Керосиновая лампа. Нежин. у. Ум. Га́сничка.
I. Га́снути, ну, неш, гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла іскра, тихо дотлівала на розпутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сіяє і тихо гасне… День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224.
II. Гасну́ти, ну, неш, гл. однокр. в. от гаса́ти.
Га́спид, да, м. 1) Ядовитый змей, аспид. Гадюча в серці в вас отрута, отрута гаспида лихого. К. Псал. 132. 2) Бранное: дьявол, бес. А ти гаспид проклятий! Ув. Гаспидю́ка.
Га́спидів, дова, ве, га́спидовий, га́спидський. 1) Аспидский, относящийся к ядовитому змею. 2) Бранное: дьявольский, бесовский. Чого вже не роблю з тими гаспидовими схизматиками. Стор. МПр. 80. Гаспидський сину! Ном. № 3558. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.
Гаспидю́ка, ки, об. Ув. от га́спид.
Гат, ту, м. Га́та, ти, ж. = Гатка. Та вже ж тая криниченька гатом загачена. Рудч. Чп. 194. А вже ж тая криниченька гатою загачена. Чуб. V. 251.
Гатала́, нар. Вскачь, галопом.
Гатала́й, меж., выражающее галопирование лошади. Желех.
Гатала́ти, ла́ю, єш, гл. Ездить, бежать вскачь, галопом. Оця коняка, аби трохи захотів швидше їхати, зараз гаталає, — нізащо тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.
Гата́ман и пр. = Отаман и пр. Грин. III. 636.
Гатели́ти, лю́, лиш, гл. С жадностью есть, пожирать. А убогий ще й голодний… як припався гателити. Рудан. I. 30.
Гатинець, нця, м. Раст. Chenopodium Bonus Henrichus L. ЗЮЗО. I. 116.
Гати́ти, гачу́, тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849). 55. Я греблю гачу. Чуб. I. 127. Хоч греблю гати (так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать в большом количестве. І навіщо стільки дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. Гн. II. 49. І ногами товче, і кулами гатить. Св. Л. 286. 4) Стрелять сильно, напр. из пушек. Із рушниць стріляли, другі з мущирів гатили. Мкр. Н. 34.
Гати́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Гатиться, быть запруживаему. 2) Биться, колотиться, рубиться. Перше поперек гатиться сокирою (дерево), а потім назукіс. МУЕ. III. 28.
Гаті́нка, ки, ж. Миусск. окр. и гаті́ння, ня, с. Гачение, запруживание.
Га́тка, ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Левиц. I. 94. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. Га́тонька, га́точка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена. Грин. III. 222.
Гать, ті, ж. = Гата, гатка. Шух. I. 6, 180.
Га́фини, фин, ж. мн. = Афини. Вх. Зн. 1.
Гафт, ту, м. Вышивка золотом или серебром. А наша сорочка з тонкого рубочка… шовком мережена, гафтом гафтована. О. 1862. IV. 20. (Нп.).
Гафта́р, ря, м., гафтува́ння, ня, с.,