Словник української мови (1937)/гатка

by Борис Грінченко

◀ гатіння

Словник української мови Борис Грінченко Г гатка

гать ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́тка, ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Левиц. I. 94. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. Га́тонька, га́точка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена. Грин. III. 222.