звание одной из меньших звезд, находящейся между конечной и средней звездой. Мнж. 148.
Вуди́ло, ла, с. = Вудлище. Желех.
Вуди́лище, ща, с. = Вудлище. Шух. I. 226.
Ву́дити, джу, диш, гл. = Надити рибу.
Ву́дка, ки, ж. Уда, удочка. Урва́лася ву́дка. Нечем уже поживиться.
Ву́дкало, ла, вудко́, ка́, с. = Вудвуд. Вх. Пч. II. 15.
Ву́длище, ща, с. Удилище. Піду вудлище вирубаю. Св. Л. 50.
Ву́дод, да, м. = Вудвуд.
Вудо́к, дка́, м. = Вудвуд. Вх. Пч. II. 15.
Вуж, жа́, м. 1) Змея уж. 2) = Гуж. Коли взявся за вуж, то не кажи, що недуж. О. 1862. I. 35.
Вужа́ка, ки, м. Уж, большой уж.
Ву́жів, жева, ве. Ужу принадлежащий.
Вужі́вка, ки, ж. Род веревки из прутьев, лозы или дуба.
Вужо́вий, а, е = Вужів. Гол. I. 81.
Вузда́, ди́, ж. 1) Узда. 2) Длинная веревка, привязанная к крыльям невода — для вытягивания последнего. Вас. 186.
Вузде́чка, ки, ж. Уздечка. Аби вуздечка, а кінь буде. Ном. № 5423.
Вузе́нький, вузе́сенький, а, е. Ум. от вузький.
Вузе́нько, вузе́сенько, нар. Ум. от вузько.
Вузи́ти, жу́, зи́ш, гл. Суживать, делать уже. Треба двері вузити, а то широкі. Каменец. у.
Вузі́сінький, а, е. Совершенно узкий.
Вузі́сінько, нар. Совершенно узко.
Ву́злик, ка, м. 1) Ум. от ву́зол. 2) Комок сбившейся глины. Глину на горшки треба розмішувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Ум. Ву́зличок.
Вузлува́тий, а, е. 1) Узловатый. 2) Замысловатый.
Ву́зол, зла́, м. 1) Узел. Лікарям чи поможись, чи не поможись, а вузол розв'яжись. Ном. № 8339. 2) Узы, связь. Ум. Ву́злик, ву́зличок.
Вузьки́й, а́, е́. Узкий. Туди ввійти — широкі ворота, а відтіль — вузькі. Ном. № 7352. Ум. Вузе́нький, вузе́сенький.
Ву́зько, нар. Узко. Ум. Вузе́нько, вузе́сенько.
Вузьмина́, ни́, ж. Суженное и мелкое русло речного протока. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.).
Вуй, ву́я, м. Дядя. Желех. Ум. Ву́йко. См. Стрий, дядько.
Ву́йко, ка, м. 1) Ум. от вуй. Кіндрат свині брат, а кабана вуйко. Ном. № 12706. 2) Название медведя у гуцулов. Шух. I. 22.
Ву́йна, ни, ж. = Дядина. Вх. Зн. 8. Желех.
Ву́лень, льня, м. = Вулій. Гуде у будинку, як у вулені. МВ. (О. 1862. III. 50).
Ву́лик, ка, м. = Вулій.
Ву́лиця, ці, ж. 1) Улица. 2) Место, где собираются парни и девушки для пения, игр, танцев. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Мет. 328. Ум. Ву́личка, ву́личенька, ву́лонька. Тіснії вуличеньки, тіснії. Грин. III. 471.
Вулича́нин, на, м. Участник гульбищ и увеселений молодежи на ву́лиці 2.
Ву́личенька, ву́личка, ки, ж. Ум. от ву́лиця.
Ву́личний, а, е. Уличный. Желех.
Ву́лій, лія, м. Улей.
Ву́лонька, ки, ж. Ум. от ву́лиця.
Вунтува́ти, ся, ту́ю, ся, єш, ся, гл. = Пручатися? Ой ми його не пускаєм, най ся не вунтує; ми хочемо тото знати, де він ніч ночує. Гол. I. 227.
Ву́рда, ди, ж. 1) Выжимки из семян конопли или зерен мака, приготовленные для начинки вареников или пирогов. Kolb. I. 54. Марков. 151. 2) Сыр, вываренный из сыворотки. Шух. I. 37, 206, 214.
Ву́рдитися, джуся, дишся, гл. 1) О молоке: створаживаться. Херс. Галиц. 2) О людях: делать кислую физиономию.
Вурдя́ний, а, е. — пироги́. Пироги с вурдою. Вх. Зн. 8.
Вуркота́, ти́, ж. = Воркота. Ой на кота вуркота. КС. 1893. VII. 82.
Вурча́ти, чу, чиш, гл. = Мурчати. Кіт вурчить. Мнж. 145.
Вус, са, м. См. Ус.
Вуса́нь, ня, м. См. Усань.
Вуса́тий, а, е. См. Усатий.
Ву́сельниця, ці, ж. = Гусениця. Вх. Пч. I. 6.
Ву́сп'я́тки, ток, мн. = Успятки.
