2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться. Рудч. Ск. I. 53.
Воювни́к, ка́, м. = Войовник. К. ХП. 58. К. ЦН. 159.
Воювни́чий, а, е. = Войовничий. К. ЦН. 157.
Воя́к, ка́, воя́ка, ки, м. Воин. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщани ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Нп. Ум. Воя́ченько.
Воя́цький, а, е. Воинский, солдатский. Желех.
Воя́ченько, ка, м. Ум. от вояк.
Воя́чка, ки, ж. Воительница.
Вп… См. Уп…
Вр… Кроме нижепомещенных слов, см. еще. Ур…
Враг, га́, м. Чорт, злой дух. Не взяв його враг! Ном. № 1355. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.
Вра́говий, а, е = Вражий. Не взяла його врагова мати! Ном. № 5714. Враговий задирака. Сим. 212.
Враждува́ти, ду́ю, єш, гл. — на ко́го. Быть недовольным на кого, гневаться, сердиться на кого. Враждують люди на Грицька, бо він з поля забирає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. III. 251.
Враже́нний, а, е. Ув. от вра́жий.
Враженя́, ня́ти, с. = Вражча́.
Вра́жий, а, е. Чертов, чертовский, диавольский. Було б тобі, вражий сину, нас трьох не кохати. Мет. 103. Ув. Враже́нний. Е, враженний сину! Черк. у.
Вражча́, ча́ти, м. Чертенок. Я з ним балакаю, а воно, вражча, так і заливається.
Вра́зький, а, е = Вражий. О. 1862. I. 35.
Вра́та, врат, мн. Только в выраж.: царські́ вра́та. Царские врата. Зачиняються царські врата для нашого брата. Ном. № 4782.
Време́ння, ня, с. Хорошая погода? Чиє времення, того й погода. Ном. № 13354.
Вре́м'я, м'я, с. См. Урем'я.
Вс… См. Ус…
Вськня! меж. Призыв для волов и коров. Шух. I. 211.
Вт… См. Ут…
Вто́ра, ри, ж. Басовая струна в торбане. КС. 1892. III. 383.
Вубра́тися, беру́ся, ре́шся, гл. = Убратися. Вубралась теща у вовчинки. Мет. 191.
Вуга́лля, ля, с. соб. = Вугілля. Черниг. Ум. Вуга́ллячко.
Вуге́льник, ка, м. Обжигатель углей. Вас. 145.
Ву́гілля, ля, с. Уголье, уголь.
Ву́гіль, гля, м. Уголь. Ум. Ву́глик, ву́гличок.
Вугла́стий, а, е. Имеющий углы, граненый.
Вугли́на, ни, ж. Уголек. Ум. Вугли́нка. Мнж. 139.
Вугло́, ла, с. При постройке хаты в сруб: связь дерева в углу. Грин. I. 53.
Вуглови́й, а́, е́. Угольный. Желех.
Вугля́р, ра́, м. Угольщик.
Вугля́рка, ки, ж. 1) Жена угольщика. Желех. 2) Место выжигания угля.
Вугля́рня, ні, ж. = Вуглярка 2.
Вугля́рство, ва, с. Промысел выжигания углей. Желех.
Вугна́вець, вця, м. = Гугнявий. Желех.
Вугна́вка, ки, ж. = Гугнявка. Желех.
Ву́гнати, наю, єш, гл. = Вугнотати. Желех.
Вугнова́тий, а, е = Гугнявий. Вх. Зн. 8.
Вугнота́ти, гл. = Гугнявити. Вх. Зн. 8.
Ву́гол, гла, м. 1) = Куток. 2) = Ріг. (наружный угол, угол улицы).
Ву́голов, ва, м. 1) Кожаная связь, которой в цепе било прикреплено к цеповищу; части, охватывающие концы била и цеповища, называются ви́лиці, а кольцо их соединяющее — ремінни́к. Шух. I. 166. 2) Часть уздечки, находящаяся на голове. Шух. I. 79.
Вуго́р, гра́, м. Угорь, прыщ.
Ву́грин, на, м. = Зеленяк. Вх. Пч. II. 10.
Вугрува́тий, а, е. Угреватый, имеющий угри на лице.
Вудву́д, да, м. = Одуд.
Вудвудя́, дя́ти, с. Птенец-удод. Як вудвудята в вишневім садку, так та худібка при обороньці. Гол. II. 36.
Вуди́ла, ди́л, с. мн. 1) Узда, уздечка. 2) В хвосте Большой Медведицы на-
