Воня́ти, ня́ю, єш, гл. = Смердіти. Не їж цибулі, й вонять не буде. Ном. № 6745.
Вора́тися, рю́ся, решся, гл. При паханье своего поля прихватить чужого.
Во́рга, ги, ж. = Варга. Угор.
Во́рик, ка, м. Ум. от вір 3. Жеребчик. Шух. I. 211.
Вори́на, ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть-усе дощенту вигоріло. Канев. у.
Во́ріг, рога, м. = Ворог. Поглянь, Марусю, на поріг, то йде дружбонько, воріг твій. Нп.
Ворі́женько, ка, м. Ум. от во́рог.
Во́рін, рона, м. = Во́рон. Мир. ХРВ. 70. Ум. Воріне́ць. Ой по дівчині отець-мати плаче, а по козаку чорний ворінець кряче. Лис. VI. № 32.
Ворі́ння, ня, с. Жерди для огорожи. Шух. I. 76. См. Вір'я.
Ворі́тенька, ньок, ворі́течка, чок, мн. Ум. от воро́та.
Ворі́тка, ток, мн. Ум. от ворота.
Ворі́тний, а, е. Воротный. Ворі́тний могори́ч. Обрядовое угощение, даваемое местным парням за пропуск в ворота невесты поезда жениха. Мил. 122.
Ворі́тниця, ці, ж. 1) Доска в воротной створе. См. Ворота. Дійшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. I. 41. 2) Глуха́ ворі́тниця. Столб, к которому привязаны ворота. Мнж. 135.
Ворі́тонька, ньок, мн. Ум. от ворота.
Ворі́ття, тя, с. Место у ворот. Перві свати поза воріттю, другі свати з кіньми під сіньми. Нп.
Воріття́, тя́, с. Возврат, возвращение. Є каяття, та нема воріття. Ном. № 2240. См. Вороття.
Ворітця́, тець, мн. 1) Ум. от ворота. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.
Ворі́х, ха, м. = Оріх. Желех.
Ворі́шина, ни, ж. 1) Раст. Geranium sanguineum. Вх. Пч. I. 10. 2) = Орішина. Желех.
Ворі́шинка, ки, ж. Раст. Latus corniculatus. Вх. Пч. I. 11.
Ворка, ки, ж. Ворчанье. Випивай, щоб на ворку не оставалось. Ном. № 11555. Ну бо допивай, а то буде чоловіча ворка гнаться. Г. Барв. 39.
Воркі́н, куна́, м. = Воркотун. У запічку да й воркін ворчить. Грин. III. 99.
Воркі́т, кота́, м. Мурлыка. Ой кіт-воркіт да на віконечко скік. Макс. (1849). 103.
Воркітня́, ні́, ж. Мурлыкание.
Во́ркнути, ну, неш, гл. Мурлыкнуть. А ти, сірий, воркни. Мил. 39.
Ворко́та, ти, ж. Мурлыкание. Ой на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. (1849). 102.
Воркота́ння, ня, с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. III. 82.
Воркота́ти, чу́, ти́ш, гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849). 58.
Воркотли́вий, а, е. Ворчливый. Третій клопіт — милий воркотливий. Грин. III. 304.
Воркотня́, ні́, ж. = Воркітня. Воркотня, та не щодня. Ном. № 2736.
Воркоту́н, на́, м. Ворчун.
Воркоту́ха, хи, ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Стор. II. 216. Жила Аматина там нянька… скупа і зла і воркотуха. Котл. Ен. IV. 42.
Ворко́тя, ті, об. Ворчун, ворчунья.
Воркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.
Ворку́н, на́, м. = Воркотун. А на печі воркун ворчить. О. 1861. XI. Св. 51. Ум. Воркуно́к, воркуно́чок. Ой, воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку. Г. Барв. 40.
Воробе́нь, бня́, м. = Воробець. О. 1862. X. 34.
Воробе́ць, бця́, м. 1) = Горобець. Орел не пристає з воробцями. Ном. № 1033. 2) — тростяни́й. Пт. болотный воробей, Emberisa schoeniclus. Вх. Пч. II. 10.
Вороби́ця, ці, ж. Самка воробья. Желех.
Воробня́, ні́, ж. соб. Воробьи. Желех.
Воро́бок, бка, м. = Горобець. Галиц.
Воробчи́ха, хи, ж. = Воробиця. Желех.
