лочок, тягає, сам п'є і душ десять частує. ЗОЮР. I. 156.
Воло́шечка, ки, ж. Ум. от воло́шка.
Воло́шин, на, м. Валах, румын.
Воло́шка, ки, ж. 1) Валашка, румынка. А в дівчини та чорнії брови, як у тої волошки. 2) Раст.: а) василек, Centaurea cyanus L. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 116. Ой у мене на городі зацвіли волошки. Нп.; б) Trifolium alpestre L. ЗЮЗО. I. 139. 3) Крымская белая овчина, грубошерстная, крупная. Вас. 154. Ум. Воло́шечка.
Во́ля, лі, ж. 1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Ном. № 767. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Ном. № 3821. Чи по во́лі, чи по нево́лі. По собственному желанию или по принуждению. Рудч. Ск. I. 93. Во́лею зроби́ти. Свободно, по собственному желанию сделать. Волею моє серце з твоїм понялося. О. 1861. XI. 15. 2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Ном. № 1054. А я живу в божій волі, не дав мені господь долі. Мет. 57. В своїй хаті своя правда і сила, і воля. Шевч. 211. 3) Желание, соизволение. В свою́ во́лю. Как хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. Мет. Про мою́ во́лю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. НВолын. у. Чини́ти чию́ во́лю. Исполнять чье желание, приказание. Чини ж мою волю. Шевч. 15. Чини́ти свою́ во́лю. Делать свое, по-своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. Шевч. 69. Уволи́ти, учини́ти во́лю. Исполнить желание. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Мет. 87. Ум. Во́ленька.
Воля́ка, ки, м. Большой вол. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245.
Воля́р, ра́, м. Воловий пастух. Kolb. I. 68. Ай лем почав воляр трубить, почало ся дівча будить. Гол. IV. 519.
Воля́чий, а, е. Бычачий. Воляча голова. Харьк. у.
Во́льний, во́льність, во́льно. См. Вільний, вільність, вільно.
Вольнува́ти, ну́ю, єш, гл. Вольничать, своевольничать.
Вольовач, ча, м. Зобатый человек. Угор.
Вомі́сто, нар. = Замість.
Во́мпити, плю, пиш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сіціліянці, черкали добре назахват. Котляревський. Енеїда. II. 14.
Вон, нар. 1) = Геть. Жаль батька, та вон несуть. Ном. № 2256. Або світи, або вон лети. Ном. № 2722. 2) = Вонка. Коль вон сижу, тебе вижу. Гол. II. 427.
Вона́, її, мест. Она. Була в мене небога; при мені вона й зросла. МВ. II. 19.
Вонечник, ка, м. Раст. Salvia glutinosa. Лв. 101.
Во́нка, нар. Вне; вон, из дома. Угор. А чому ти, моя мила, вонка не в'ходила, коли мене та надворі собака гонила? Гол. IV. 500.
Вонли́вий, а, е. Часто воняющий. Аф. 321.
Воно́, його́, мест. 1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Шевч. 9. Употребляется для обозначения неизвестного лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку… Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11. В ласкательном смысле о лицах обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Г. Барв. 4. В смысле несколько презрительном: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне. 2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Якби з ким сісти хліба з'їсти, промовить слово, — то воно б хоч і якнебудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Шевч. 658. Розпитались — аж воно так якраз, що він їх зять. Рудч. Ск.
Вонпити, плю, пиш, гл. Сомневаться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура. К. ЧР. 169.
Воню́чий, а, е. Вонючий. Воню́че зі́лля = Вонючка 1.
Воню́чка, ки. 1) Раст.: а) клоповник, Sepidum ruderare; б) Cimicifuda foetida Z. ЗЮЗО. I. 118. 2) Жучек из породы жужелиц.
