повіддя держав (стр. 53) и дал перевод: ответ, отпор.
Відпові́дний, а, е. 1) Ответный. Відповідний лист. 2) Соответственный. Як, купаючись, набереться води в ухо, то стане на одну ногу, одповідну тому ухові… Ном. № 336.
Відпові́дно, нар. Соответственно.
Відпові́дувати, дую, єш, гл. = Відповідати. А що він відповідував? Черк. у.
Ві́дпо́відь, ді, ж. Ответ. Одповідь мав дати. Котл. Ен. IV. 48. Нам треба дати одповідь тим, що післали. Єв. І. I. 22.
Відпові́сти. См. Відповідати.
Відповісти́ти. См. Відповіщати.
Відповіща́ти, ща́ю, єш, сов. в. відповісти́ти, щу́, сти́ш, гл. Рассказывать, рассказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. I. 17. Люди всі якраз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. I. 75.
Відпозива́ти, ва́ю, єш, гл. Вернуть судом. Дак я оце іду позивать: може якнебудь чи не відпозиваю своє. Чуб.
Відпоку́тувати, тую, єш, гл. Искупить покаянием. Маруся… подалась у черниці, щоб свій гріх одпокутувати. Г. Барв. 455.
Відполі́скувати, кую, єш, сов. в. відполоска́ти, щу́, щеш, гл. Отмывать, отмыть, полоща в воде.
Відполови́нити, ню, ниш, гл. Взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає… Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув. Г. Барв. 405.
Відполоска́ти. См. Відполіскувати.
Відпомина́ти, на́ю, єш, гл. Помянуть (церковным поминовением). Кому се зостанеться, той і спасибі скаже, і відпоминає нас. Кв. I. 118. Умер той дід, поховали, відпоминали. Г. Барв. 196. Одпоминають попи мою душу. КС. 1882. X. 24.
Відпо́рина, ни, ж. Шест, которым отталкивают невод на глубину. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Відпоро́ти, ся. См. Відпорювати, ся.
Відпо́рювати, рюю, єш, сов. в. відпоро́ти, рю́, реш, гл. Отпарывать, отпороть.
Відпо́рюватися, рююся, єшся, сов. в. відпоро́тися, рю́ся, решся, гл. Отпарываться, отпороться.
Відпочива́ння, ня, с. Отдых, отдохновение. Самі собі дали на три години відпочивання. Макс. (1849). 54.
Відпочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відпочи́ти, чину, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Тоді одпочинемо, як помремо. Ном. № 10031. Ляжмо, сестро, одпочиньмо. ЗОЮР. II. 21.
Відпочи́вок, вку, м. = Відпочинок. Употр. и во мн. ч.: Поки діло кінчати, — сядьмо на відпочивки. Подольск. г.
Відпочи́н, ну, м. Отдых. Карим очам спання нема, ніжкам — одпочину. Чуб. V. 577.
Відпочи́ння, ня, с. Отдохновение. По три поклони покладали, відпочиння мали. (Из фальсифиц. думы). Макс. (1849). 30.
Відпочи́нок, нку, м. = Відпочин. Рудч. Ск. II. 73. Ні сну мені, ні одпочинку. МВ. II. 14. Нема ніжкам одпочинку. Мет. 78.
Відпочи́ти. См. Відпочивати.
Відпра́ва, ви, ж. 1) Богослужение, служение. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. Відпра́ву пра́вити, чини́ти. Служить (в церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. 2) Отпуск. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. I. 104.
Відпра́вити, ся. См. Відправляти, ся.
Відправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відпра́вити, влю, виш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Тяжко, тяжко мені тебе з дому одправляти. Макс. (1849). 7. Одправила-сь чесних хлопцей, та чекай донині: тепер підеш за такого, котрий пасе свині. Гол. IV. 510. 2) Рассчитывать, удалять (служащих). 3) Отправлять, отправить, отбывать, отбыть. 4) Совершать, совершить богослужебный обряд. Одправив отець Яків утреню. Г. Барв. 190. Заховав дід бабу і похорон одправив. Рудч. Ск. II. 54. Похорон одправляти. АД. I. 117.
Відправля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відпра́витися, влюся, вишся, гл. Отправляться, отправиться. Рудч. Ск. I. 100.
Відправува́ти, ву́ю, єш, гл. = Відправляти 4. Службу (в церкві) одправували. КС. 1884. VIII. 724.
