Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28.
Ви́нести, ся. См. Виносити, ся.
Ви́низати, жу, жеш, гл. Нанизать все. Винизала усе намисто, — і намистинки не зосталося. Харьк.
Виника́ння, ня, с. Возникновение, появление; следствие.
Виника́ти, каю, єш, сов. в. ви́никнути, ну, неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков божов ружа проквітаєт, а з тої ружи пташок виникаєт. Гол. II. 7. 2) Следовать, последовать.
Ви́никати, каю, єш, гл. Исходить, всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк.
Ви́никнути. См. Виника́ти.
Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104).
Вини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Виниться.
Ви́нишпорити, рю, риш, гл. 1) Переискать, перешарить по всем закоулкам. Тут же тобі така дітвора, що все винишпорить. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. 2) Разыскать, выискать, найти.
Ви́нищити. См. Винищувати.
Вини́щувати, щую, єш, сов. в. ви́нищити, щу, щиш, гл. Уничтожать, уничтожить (все). Не винищили з його серця того рідного, дорогого. Г. Барв. 490.
Вині́вка, ки, ж. Винная бочка. Вх. Лем. 398.
Виніже́ночка, ки, ж. Неженка. Встречено только у МВовчка: Сестричка менша, виніженочка. МВ. III. 61.
I. Ви́нний, а, е. 1) Виновный, виноватый. За одного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. 2) Должен, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця.
II. Ви́нний, а, е. 1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так? Ном., стр. 294. № 162. 2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу. Мет. 139.
Ви́нник, ка, м. Винокур. Ви, броварники, ви, винники… Ходіте з нами на долину Черкень погуляти. Лукаш. 37. Ум. Ви́нничок.
Винникі́вна, ни, ж. Дочь винокура.
Винникува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть винокуром.
Ви́нниця, ці, ж. 1) Винокурня. Міждо винниці і між броварниці пробіга. Мет. 414. 2) Виноградник. Угор. 3) Мн. Ви́нниці, ць = Порічки. Шух. I. 109. Ум. Ви́нничка.
Ви́нницький, а, е. Винокуренный.
Ви́нничка, ки, ж. 1) Ум. от ви́нниця. Винничка — всьому половинничка, млиночок — усьому віночок. Ном. № 14017. 2) Жена винокура.
Ви́нничок, чка, м. Ум. от ви́нник.
Винню́ха, хи, ж. Род виннокислых яблок. Вх. Зн. 7.
Ви́нняти, йму, меш, гл. = Вийняти.
Вино́, на́, с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. 2) Виноград. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Зелене вино високо звило, ще й похилило. ХС. VII. 425. 3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. ви́на. Ум. Винце́. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця. Ном., стр. 292, № 67.
Вино́вий, а, е. Пиковый.
Винови́й, а́, е́. 1) Винный. Виновий льох. 2) Виноградный. Чуб. VI. 71.
Виногра́д, ду, м. 1) Виноград. По садочку хожу, виноград сажу. Нп. 2) Сад-виногра́д. Виноградник. Ой у саді, саді-винограді, стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. Ум. Виногра́дочок. Ти мій таточку, мій виноградочку. Мил. 183.
Виногра́довий, а, е. Виноградный.
Виногра́дочок, чку, м. Ум. от виногра́д.
Винозо́р, ра, м. Эпитет сокола. Дальнозоркий? Пошлімо, громадо, сокола-винозора! найпридатніший це птах: має він яснії очі і бистрії крила. Драг. 170.
Виноко́ло, ко́ла, с. Виноградник? А в полі, в полі, й у виноколі, стоять намети з білого шовку. АД. I. 8.
Вино́сити, шу, сиш, сов. в. ви́нести, несу, сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. 2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Драг. 43. Гляди, щоб вона (відьмина сорочка) печі не
