тать, взлететь на что. Курча часто вилітає на квочку. Грин. II. 20.
Ви́літувати, тую, єш, гл. 1) Провести лето. 2) Прокормить в продолжение лета.
Ви́літуватися, туюся, єшся, гл. Прокормиться в течение лета. Вони виїхали, а кішка зосталась; так вона собі по клунях і визимується, і вилітується. Пирят. у.
Ви́лічити, ся. См. Вилічувати, ся.
Вилічка, ки, ж. Нижний брусок ля́ди (см.) МУЕ. III. 24.
Вилі́чування, ня, с. 1) Высчитывание, вычисление. 2) Вылечивание.
Вилі́чувати, чую, єш, сов. в. ви́лічити, чу, чиш, гл. 1) Высчитывать, высчитать, вычислять, вычислить, посчитать. Почому сьогодні яйця? — Як хто продасть. Я свої вилічила по чотирнадцять. Черниг. у. 2) Вылечивать, вылечить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск.
Вилі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́лічитися, чуся, чишся, гл. 1) Высчитываться, высчитаться, вычисляться, вичислиться. 2) Вылечиваться, вылечиться.
Ви́лка, ло́к, с. мн. 1) Ум. от ви́ла. 2) Ухват. Маркев. 84. 3) Косточка у животных, имеющая вид развилья. 4) Род вышивки на рубахах. Чуб. VII. 427.
Вилка́стий, а, е. Вилообразный. Вх. Лем. 398.
Вилки́, ло́к, мн. Вилка. Шух. I. 291. См. Виделка.
Ви́лляти, ляю, єш, гл. = Вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. III. 661.
Ви́ловити. См. Виловлювати.
Вило́влювати, люю, єш, сов. в. ви́ловити, влю, виш, гл. Вылавливать, выловить, переловить.
Ви́лог, гу, м. Раскладка сбора, налог. І землю у жадного відрізали під скотину, і вилог на скотину таки плати — це біда. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Вило́га, ги, ж. Род отворота спереди на груди в сермяге или кафтане. Гол. Од 23, 55. Чуб. VII. 420, 421. Сукмана з суконними вилогами. Гол. Ум. Вило́жка.
Вило́жистий, а, е. Отложной. Виложистий комір. О. 186.1. XI. 26. Дівчина була… в сорочці з виложистим коміром. Св. Л. 3.
Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сделать налог. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Вило́жка, ки, ж. Ум. от вило́га.
Ви́ломити, млю, миш, гл. 1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю кленовий лист. Мет. 297. 2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку. Рудч. Ск. II. 34.
Ви́лочки, чок, с. мн. 1) Ум. от ви́ла. 2) Род вышивки. Kolb. I. 48, 49.
Ви́лузати, заю, єш, гл. Вылущить. А це хто вилузав сонячник? я собі поклала. Черниг. у.
Ви́лузнутися, нуся, нешся, гл. Выйти из яйца. (Курчата) вилузнуться з яєць як слід. Грин. I. 19.
Вилупа́ти, па́ю, єш, гл. Выламывать. Мої двері вилупали. Гол. I. 153.
Вилупе́нець, нця, м. Яйцо, — шуточное название, будто бы употребленное в разговоре запорожцем. О. 1861. IX. 191.
Ви́лупити, ся. См. Вилуплювати, ся.
Вилу́плювати, люю, єш, сов. в. ви́лупити, плю, пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. III. 45. 2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицах, но иногда, как грубое выражение, и о людях. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. I. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262. 3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отченаш. Левицкий. I. 152. 4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.
Вилу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́лупитися, плюся, пишся, гл. 1) Выйти из яйца. Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо і шкалярущу виносять на воду. Ном. № 288. 2) Родиться, выйти (презрительно). Мав уродитися чоловік, та вилупивсь чорт. Ном. № 2917.
